Психологиня зі Слов’янська розповіла про особливості адаптації українських дітей у Європі

Через повномасштабну російську агресію проти України багато наших дітей змушені шукати притулку в інших країнах. За оцінками ООН, з 24 лютого близько 3 млн дітей та молоді залишили країну. Втім, чимало з них вже повернулися додому. За останніми підрахунками, близько 506 736 українських школярів зараз здобувають освіту в Європі.

Дитяча психологиня «Клініки дружньої до молоді» міста Слов’янськ Ірина Смелкова розповіла, що серед українських біженців багато підлітків, які не тільки пристосувались до нових умов життя, а й повністю освоїлися. Більш того, вони влаштувалися на роботу й продовжують навчання.

Пані Ірина також разом з родиною виїхала з рідного міста, але продовжує спілкуватися зі своїми майже дорослими клієнтами. За допомогою телефону та месенджерів вони підтримують зв’язок навіть на великій відстані. За її словами, наразі більше звертаються саме ті підлітки, які приходили до неї ще до початку повномасштабної війни. Сьогодні більшість з них евакуювалися до країн Європи. Так, вони планують повернутися до України. Але сьогодні відкривають для себе нові бачення й нове життя.

Ми поспілкувалися про те, чи змінилися у дітей запити через війну, вимушений переїзд та адаптацію до нових умов життя. Психологиня розповіла, що її клієнти звертаються здебільшого з тими самими питаннями, які виникали раніше. Зокрема молодь хвилюють питання самооцінки, впевненості в собі, покращення комунікаційних навичок. Проте саме вони на відміну від дорослих дуже добре адаптувалися до життя в Європі. 

«Знаєте, діти дуже швидко адаптувалися до європейських умов життя, скоріше ніж дорослі. Вони якось відчули себе у своїй стихії, наче саме тут і були завжди. Це відображається навіть у зовнішньому вигляді, в зачісках. Вони десь у середині вже були схожі з європейською молоддю, відчували це і зараз просто злились з новим середовищем», – говорить пані Ірина.

Як зазначає психологиня, мова не стала перешкодою у спілкуванні з новим оточенням, адже більшість українських дітей англійську вивчали в школі, а польська багато в чому схожа з українською. До того ж дитячий мозок краще сприймає нову інформацію й мову. Вони знаходять вихід і швидко вчаться. 

Вона також розповіла, що українські підлітки заводять нові знайомства, знаходять нових друзів зі схожими інтересами. 

«Ну от хлопець у Слов’янську грав на гітарі. Зараз він продовжує це робити вже там. Знайшов колектив, де його прийняли і продовжує улюблену справу. Дехто почав заробляти гроші власними силами – миє машини. Вони знайшли собі заняття і самих себе… «європейських», – говорить психологиня.

Які проблеми виникають у підлітків внаслідок травматичного досвіду в умовах воєнного стану

Водночас за словами пані Ірини, як біженці у Європі, так і на території України через пережитий травматичний досвід можуть відчувати тривожність. Особливо, якщо дитина – інтроверт і до виїзду у безпечне місце стикалася з великою кількістю повітряних тривог, чула звуки сирен, вибухів тощо. У такому разі мамам, адже саме вони перебувають разом з дітьми в евакуації, потрібно набратися терпіння. 

«Перш за все, мама є прикладом для дитини. Навіть якщо це підліток. Батьки були дітьми, а діти батьками – ні. Тож насамперед – це терпіння і розуміння, що важко зараз усім», – каже вона. 

Для підтримки психоемоційного стану психологиня рекомендує пошукати якийсь український осередок у тому місці, де зараз перебуває родина. Саме там можна знайти однолітків і зав’язати знайомства.

Також варто знайти психолога, який надасть потрібну підтримку віч-на-віч. Та й сама пані Ірина відкрита до нових клієнтів. Вона працює на волонтерській основі, тож зустрічі в Вайбері або спілкування раз на тиждень телефоном цілком можливі. 

Тож, якщо є бажання та потреба, до дитячої психологині Ірини Смелкової можна звернутися за телефоном: 050 767 44 03.