Міст Святогірська: замочки вціліли, але не радують (відео)

У Святогірську Донецької області, який нещодавно Збройні сили України звільнили від російських окупантів, є місце, куди до початку війни приїздили всі закохані пари та молодята.

Міст, який відкриває красу цих місць та веде до Святогірської Лаври, завжди був щільно увішаний замками із підписами, іменами та малюнками…

Звідки така традиція?

Є багато версій, звідки взялася традиція вішати замки на мости під час весілля та на знак вічної любові. Їх не просто вішали, а ще й замикали для вірності ключем, який потім кидали у воду.

Простодушні оповідачі міських легенд пояснюють це впливом романтичних фільмів чи Love Story якоїсь особливо відомої пари. Насправді ж коріння явища – у європейських і, зокрема, слов’янських обрядах.

Зв’язку ключів здавна використовували у шлюбних обрядах античності як символ будинку та управління ним. Замок був і алегорією непорушності весільної змови: якщо свати домовилися про наречену, то вони клали замок під поріг, а ключ кидали у воду.

Звичаї згодом змінювалися, і вже близько до нашого часу наречений і наречена разом замикали замок і кидали його з ключем у річку. Зокрема й поряд зі Святими горами – у Сіверський Донець.

Так сьогодні виглядає «Міст закоханих»

Після звільнення Святогірська перед очима… суцільна руйнація. Там, де було щастя та любов – діри від снарядів та відсутність прольотів на мосту.

На відео, які прислали в нашу редакцію читачі, можна побачити тільки чорні та обвуглені замки, які нагадують про те, що колись тут ходили закохані пари, планували майбутнє…

Трохи в бік – Богородичне, де взагалі не залишилось жодного вцілілого будинку, немає людей… лише ходять корови.

У самому Святогірську ситуація не набагато краще. Зруйновані будинки. Розбиті готелі, кафе й ресторани. Багато згорілої техніки та небезпека через снаряди, які не розірвалися.

Міст Святогірська: замочки вціліли, але не радують (відео)
Міст Святогірська: замочки вціліли, але не радують (відео)
Улюблене кафе нашої редакції

«Трохи в сторону від дороги та міста і можна померти або залишитись калікою на все життя», – пишуть нам.

Проте додають, що у самому місті безпечно, адже українські сапери вже зробили свою роботу.

Сьогодні тут мешкає приблизно чверть населення з тих, що жили до початку повномасштабної війни. У Святогірську відновлюють комунікації, видають дрова, годують. Приїжджають волонтери, які привозять гуманітарну допомогу (продукти, речі, обігрівачі).

Місто потроху приходить до тями та вірить у те, що все відновиться. А ще… вірить у Бога та ЗСУ.

Вчасні Новини

Робимо все можливе, щоб найсвіжіші новини доходили до вас якнайшвидше і так, щоб кожна людина могла отримувати відповіді на свої питання.