На тлі подій у Курській області, велика кількість росіян раптово згадала, що Росія є членом ОДКБ. То ж у мережі почали цікавитися, чи може Москва звернутися до союзників, аби ті допомогли їй відбити “вторгнення на свою територію”. Чи можливо це в теорії та на практиці – в коментарі УНІАН розповів політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.
На тлі подій у Курській області в Росії стали активно обговорювати ймовірність участі ОДКБ і причини, через які організація не допомагає Москві відбити “вторгнення”. Чи можливо взагалі, щоб країни-члени ОДКБ взагалі взяли участь у війні проти України?
Щоб дати відповідь на це питання, треба для початку зрозуміти, в чому полягає суть ОДКБ. Організацію створили у 90-х роках. Спершу це були Ташкентські договори. І дуже важливим у цьому моменті був саме підхід до договору – пряме копіювання того, що було ще в радянські часи. Фактично, Росія намагалася відтворити такі організації, через які вона може здійснювати політичний, економічний та військовий контроль над зближеними до неї територіями.
Тоді це був спершу Радянський блок, потім РЕВ – Рада економічної взаємодопомоги, а далі Варшавський договір. Це був військовий блок. І от при Єльцині створили цей Ташкентський договір, з якого вийшов Узбекистан, і його перейменували в ОДКБ.
За задумом РФ – це організація військово-політична, через яку Росія демонструвала зону своїх інтересів. І свій контроль хоча б над частиною пострадянського простору.
Одна із задач ОДКБ – “протистояти загрозам військово-політичного характеру”. Тобто в теорії, країни можуть брати участь у військових операціях, підтримуючи одне одного?
За час існування ОДКБ, ніхто не використовував цю організацію для участі у конкретних військових операціях. Фактично, єдиний раз, коли задіяли ОДКБ в такій поліцейській функції – це в січні 2022 року, коли були заворушення в Казахстані. Це був єдиний результативний прояв ОДКБ.
В усіх інших ситуаціях ОДКБ фактично діяло лише як майданчик для зустрічі, для взаємодії у військово-політичній сфері й не більше. Тому це радше імітаційна організація, яка була потрібна Росії задля здійснення контролю над частиною пострадянського простору.
Для деяких пострадянських країн, особливо Вірменії, відсутність сенсу в ОДКБ стало очевидним через їхні конфлікти. Вірменія сподівалася, що ОДКБ допоможе їй у війні в Нагорному Карабаху. Але сталося навпаки – Росія не те що не допомогла Вірменії, а й навіть почала покращувати стосунки з Азербайджаном. Фактично, хоч і не напряму, але Росія та Білорусь у цьому конфлікті стали на бік Азербайджану.
Це не приховувалося – Лукашенко особисто про це говорив. І ці дії викликали негативну реакцію Вірменії й зайвий раз стало очевидно, що цей союз жодним чином не допоміг Вірменії. Саме тому країна зараз почала поетапний процес виходу з організації.
Повертаючись до війни в Україні – чи може Росія в теорії закликати країни-члени ОДКБ до участі у війні на боці РФ?
Ще з початку війни Росії в Україні стало очевидно, що ОДКБ не буде брати участі у цій війні. Це прямо дали зрозуміти Путіну більшість країн-членів організації. Однак варто розуміти, що й великої потреби для цього в Путіна не було – він вважав, що сам розв’яже всі проблеми в Україні.
Взагалі, в Москві не сприймають країни ОДКБ як реальних військових союзників. Хіба за виключенням Білорусі, та й то, це радше молодший брат, якого можна використовувати у своїх цілях. Що й зробила Росія напочатку повномасштабної війни, коли використала територію Білорусі для наступу.
Щодо інших країн, Москва їх серйозно не сприймає. Ані Казахстан, ані Таджикистан, ані Вірменію, Росія не вважає, що вони можуть якось серйозно допомогти у військовому сенсі.
Єдиний момент, від якого РФ не відмовилася б – це жива сила цих країн. Росії потрібні люди і вони б від цього не відмовилися. Але ніхто їм цього не пропонує. Навіть Лукашенко, який є головним партнером Путіна – не хоче брати участь у цій війні.
Всі розуміють, що такий крок значно погіршить стосунки країни із Заходом. Наприклад тій же Вірменії зв’язки із Заходом є більш важливими, ніж з Росією. Схожа ситуація і в Казахстані.
Жодних стратегічних сподівань в Росії на ОДКБ й не було. Єдина велика військова сила ОДКБ – це сама Росія. Всіх інших росіяни не беруть у розрахунок. ОДКБ – це лише інструмент для просування російських імперських інтересів і не більше того. Як реальний військовий блок ОДКБ не працює. Росія можливо і могла б якось спробувати залучити організацію у війну проти України, однак ніхто на це не погодиться.
