Для індустріальної Авдіївки Різдво ніколи не було гучним чи показовим святом. Воно жило в малих жестах: скромній вечері після заводської зміни, свічці на підвіконні та відвідинах хрещених. Авдіївці святкували так, як дозволяв ритм життя — між змінами на виробництві, тривогами та нестачею сил. Проте саме в цій простоті люди зберігали суть: бути разом і не втрачати людяності.
Про це повідомляють Вчасні Новини з посиланням на пресслужбу відділу культури Авдіївської МВА.
Напередодні свята співробітники розпитали корінних мешканок Авдіївки про їхні родинні різдвяні звичаї. Як з’ясувалося, кожна сім’я мала власні традиції, але всіх об’єднувала головна страва — кутя. В Авдіївці її найчастіше готували з рису, додаючи мак, горіхи та фрукти, хоча дехто використовував і традиційну пшеницю. Одна з учасниць опитування згадує, як у дитинстві називала бабусину пшеничну кутю “кашею з земелькою”, бо чорні мачинки серед світлих зерен нагадували землю.
Авдіївські господині на Святвечір накривали стіл за власними рецептами. Кількість страв не завжди дорівнювала дванадцяти — готували і сім, і дев’ять. На стіл зазвичай ставили:
- пісний борщ та узвар, у якому обов’язково мали бути вишні;
- голубці, вінегрет та оселедець;
- мочені яблука та соління;
- пиріжки з квасолею або гарбузовим повидлом і вишнею;
- вареники з картоплею або квашеною капустою, які іноді присипали цукром.
Особливою пісною стравою багато господинь назвали смажену квашену капусту з картоплею.
Читайте також: Смак Донеччини на різдвяній тарілці: як наші міста бережуть свою ідентичність крізь війну та відстані
Замість встановлення Дідуха деякі родини насипали сіно під стіл або скатертину, а по кутах клали голівки часнику. Побутували в місті й цікаві ігрові ритуали. В одній сім’ї діти квохтали під столом, щоб у господарстві велося, а в іншій — підкидали до стелі кашу з побажаннями господарям здоров’я.
Колядували в Авдіївці також по-своєму. Найчастіше співали відому “Добрий вечір тобі, пане господарю!” та духовні пісні про Діву Марію. Навіть якщо хтось знав лише одну молитву чи одну колядку, головним залишалося не формальне дотримання “правильника”, а присутність рідних поруч.
Сьогодні різдвяна культура Авдіївки виглядає як історія про те, як свято вкорінюється в людських зв’язках. Навіть серед війни та руїн Різдво має відбутися, щоб зміцнити віру в перемогу світла та життя.