Буває, що випадковий подарунок стає справою всього життя, а дитяче захоплення допомагає пережити найтемніші часи. Для Ганни Клименко зі Слов’янська таким порятунком стала звичайна швейна машинка. Сьогодні у творчому доробку майстрині — десятки унікальних робіт, активна викладацька діяльність та участь у масштабних культурних проєктах Донеччини.
Журналісти Вчасних Новин поспілкувалися з Ганною Клименко та розповідають історію про те, як дитяче хобі переросло у справжнє мистецтво. Творчість стала для майстрині не лише порятунком від стресу під час війни, а й основним заробітком, який зараз доводиться виборювати на онлайн-платформах буквально з нуля.
Екзамени під обстрілами та перша іграшка
Ганна народилася і все життя мешкає у Слов’янську. Вона закінчила місцеву школу № 12, музичну школу по класу фортепіано, а згодом — Слов’янський педуніверситет за фахом вчителя початкових класів та музики. Війна застала дівчину у квітні 2014 року, коли вона навчалася на другому курсі.
“Це було 12 квітня, субота. Ми якраз були на парах в інституті, коли повз нас пройшли люди в балаклавах зі зброєю. Ми дуже злякалися, сторожі зачинили двері. Нас розпустили по домах, а за день-два місто закрили. Виїхати було неможливо”, — згадує Ганна.
Навчання у той час було надзвичайно складним. Дівчина лишилася в місті та, як староста групи, бігала в інститут, фотографувала лекції й передавала їх однокурсникам. Екзамени здавали в режимі онлайні під обстрілами, а мобільний інтернет був настільки слабкий, що зв’язок доводилося буквально “ловити”.
Саме тоді Ганна почала шити. До того вона вміла вишивати хрестиком, але у 2014-му це заняття не приносило спокою. Розраду вона знайшла у створенні іграшок. Саме в ці дні Ганна побачила на одному сайті фото іграшки-посіпаки з мультфільму. Їй настільки захотілося зробити таку саму, що вона почала з паперового макета: підганяла кожен розмір, щоб іграшка була правильною та пропорційною.
“Мені якраз подарували електричну швейну машинку. Побачила фото посіпаки у майстрині, але схем не було. Я зробила макет із паперу, все прорахувала. А вже коли окупація завершилася, купила фліс і пошила першу роботу. Він м’який, теплий і гіпоалергенний. Всередину кладу тільки холофайбер. Мені так сподобалося, що я почала створювати й інших персонажів”, — ділиться майстриня.
Від гуртків до визнання в клубі “Слов’яни”
Вперше свої роботи Ганна показала 6 вересня 2014 року на Дні міста. Тоді ж отримала запрошення від клубу “Слов’яни”. Протягом двох років дівчина доводила свою майстерність, їздячи на виставки, і у 2016-му її офіційно прийняли до спільноти як наймолодшу учасницю.
Паралельно Ганна почала викладати. У 2015 році вона повернулася на “Станцію юних техніків”, де колись займалася сама. Спочатку вела гурток комп’ютерної грамотності, а згодом — художньої вишивки та фотографії. Разом із вихованцями вона брала участь у виставках по всій країні, зокрема у Києві, де діти посідали призові місця. У 2018 році Ганна відкрила ще один гурток — “М’яка іграшка” на базі 16-ї школи, де навчала дітей створювати персонажів своїми руками.
“З 2017 року кількість іграшок почала стрімко зростати: з п’яти до двадцяти трьох, а згодом і до сорока п’яти. Ми об’їздили майже всі навколишні міста: Краматорськ, Святогірськ, Бахмут, Мирне, Сергіївку, Дружківку, Лиман. У Лимані були щороку на масляниці, завжди все було на найвищому рівні. Загалом це були переважно виставки без продажів, але якщо хтось дуже хотів іграшку, ми домовлялися про індивідуальне виготовлення”, — розповідає майстриня.
У 2019 році на виставці у Краматорську “Діло майстра величає” Ганна представила 10 робіт, серед яких була її перша велика текстильна лялька зростом 74 см. Тоді комісія присвоїла дівчині звання майстра декоративно-ужиткового мистецтва. Крім того, за активну участь у житті міста відділ культури нагородив грамотою
Від дорожніх подушок до метрового Грінча
Сьогодні в асортименті майстрині є і іграшки, і подушки — як дорожні, так і маленькі брелочки. Ганна шиє відомих мультяшних персонажів: Посіпаку, Саймона Кота та інших знаменитих героїв. Також у її колекції багато робіт на морську тематику: дельфіни, косатки, акули. За словами Ганни, дітям чомусь особливо подобаються саме дельфіни, а Саймон Кіт та Посіпака залишаються популярними завжди. Окрім цього, майстриня створює “мультяшниці”, шиє котів, собачок та сов.
Ганна активно працює на замовлення, втілюючи в життя побажання клієнтів за їхніми фото чи описами. Вона створює не лише іграшки, а й функціональні речі. Наприклад, вона зробила ляльку-дівчину, на яку можна вішати резиночки для волосся та заколки, а в спеціальні кишеньки на її сукні — складати гребінці та прикраси. Також майстриня шиє подушки у вигляді машинок та інших предметів.
Вироби Ганни мають різні розміри: від маленьких (до 15 см) до великих (20-30 см). Одним із останніх масштабних замовлень став Грінч заввишки 93 сантиметри. Для нього замість звичного флісу використали декоративну м’яку “травку”. Ганна вставила всередину дротяний каркас, тому іграшці можна згинати руки та ноги, надаючи їй будь-якої пози.
Втрата зв’язку з клієнтами та вихід на нові платформи
Повномасштабне вторгнення у 2022 році принесло нові випробування для творчої справи. Раніше Ганна продавала свої вироби на безкоштовній платформі “Крафта”, де вже мала свою аудиторію. З початком великої війни сайт на деякий час призупинив роботу, а згодом і зовсім припинив існування. Перехід на платформу “Шафа” виявився складним: прямих посилань зі старих крамниць не було, тому старі клієнти втратили зв’язок із майстринею.
“Зараз у мене магазин на “Шафі”, але рейтинг там доводиться напрацьовувати з нуля. Це важко, бо я вважаюся новим продавцем. Крім того, на цій платформі потрібно платити відсоток з продажів. Люди потроху знаходять мене, я вказую, що це ручна робота, українські вироби. Інколи відправляю іграшки по Україні, але замовлень зараз небагато”, — пояснює Ганна.
Майстриня зізнається, що працювати в онлайні значно складніше, ніж на живих виставках. Сторінку в Instagram вона почала розвивати перед самою війною, але через бойові дії активне просування зупинилося. Раніше виставки у сусідніх містах дозволяли не лише продавати вироби, а й обмінюватися досвідом з іншими майстрами. Тепер же більшість часу доводиться працювати наодинці, а іграшки в інтернеті бачить обмежена кількість людей.
Відродження традицій та плани на 2026 рік
Попри всі складнощі з продажами, Ганна Клименко продовжує розвиватися як народна майстриня. У травні 2025 року вона долучилася до акції “Донеччина вишивана”, створивши вишиту хрестиком сторінку Слов’янської громади для спільної книги. На полотні вона поєднала ключові символи: будівлю Словкурорту, традиційну кераміку, білого сокола та автентичний взір із сорочки села Прилісне початку 20 століття.
Зараз Ганна працює над новим проєктом — “Донеччина вишивана – 2026”. Мета акції — створити вишитий одяг, який поєднає автентику нашого краю та сучасність. Майстриня залишається у рідному Слов’янську, продовжує вчити дітей в онлайн-режимі та створювати іграшки, які колись допомогли їй пережити окупацію, а тепер дарують розраду іншим.