70-річна Алла понад місяць залишалася єдиною людиною у селі Новокриворіжжя на Донеччині під щоденними обстрілами, бо не могла залишити своїх тварин. Зрештою волонтери допомогли їй евакуюватися до Новокалинівки на Дніпропетровщині. Разом із нею виїхали 14 котів, сім собак та домашня птиця.
Про це повідомляють Вчасні Новини з посиланням на Суспільне Дніпро.
“Я боялася. Сумку беру і йду в посадку, коли чую, що “шахед”. Деколи й не встигала”, — розповідає Алла.
За її словами, у сусідніх будинках повилітали вікна, були пошкоджені дахи й димарі. Навіть у посадці за селом було небезпечно — туди теж прилітали авіабомби. Навпроти її будинку жила сестра, яка виїхала із села, навіть не попередивши.
“Я плакала. Цілий місяць плакала. Думала, може приїдуть забрати хоч щось. Бо покинули все — каченят, кролів. Мені шкода живності. Думаю: як так — поїхати й нічого не сказати?”, — згадує жінка.
Вона розповідає, що місяць і тиждень залишалася сама. “А далі вже не змогла. Думаю, якщо вб’ють, то не буде кому й за могилами приглянути”.
Алла втратила чоловіка і двох синів. Чоловік помер від онкології, старший син — від тяжкої хвороби. Молодший працював рятувальником у Добропіллі й загинув під час ракетного удару.
“Він завжди мені допомагав… Ракетами вдарили, а він вийшов покурити — і біля його машини касети розірвалися”, — каже жінка.
Під час евакуації найбільше вона хвилювалася за своїх улюбленців, у тому числі й тих, кого врятувала після обстрілів сусідніх будинків.
“Усіх вивезла. Вони для мене все. Як плачу, то вони біля мене — розуміють”, — говорить Алла.
Уже на новому місці жінка насамперед перерахувала тварин, аби переконатися, що нікого не забули.
Тепер вона облаштовується у Новокалинівці та доглядає своїх котів і собак і мріє лише про те, щоб закінчилася війна.
“Що хочу? Миру, щоб закінчилася війна. А більше й не знаю. Чого хочу — вже ніколи не повернеться”, — зізнається Алла.