Два місяці боротьби, тисячі гривень на лікування та зусилля десятків людей знадобилися для того, щоб виснажений пес із Краматорська знову почав дихати без болю та повірив людині. Сьогодні колишній безхатько Паркан став вірним другом для ветерана, який побачив його на відео з перетримки.
Про це повідомляють Вчасні Новини з посиланням на пресслужбу “12 вартових”.
Перше знайомство з Парканом відбулося на одній із вулиць Краматорська. Собака майже добу нерухомо стояв біля чужого паркана, потерпаючи від страшного болю. У його шлунку знайшли кістки та залишки поліетилену, через що тварина не могла ні дихати, ні навіть лягти. Паркан був настільки виснажений, що майже не пручався, коли його забирали рятувальники — він просто не мав сил поворухнутися.
Сьогодні Паркан виглядає зовсім інакше. Він не просто одужав, а ніби розквітнув і став молодшим на кілька років. Собака знайшов свою родину: його новим господарем став ветеран, який повернувся додому. Разом із близькими він обрав саме цього немолодого та не зовсім “породистого” вівчура не через жалість, а завдяки щирій любові, що виникла під час перегляду відео з перетримки.
Шлях до цього щастя тривав два місяці. За цей час команда провела повний цикл робіт: лікування, адаптацію та забезпечення перебування на перетримці. Загальна вартість порятунку склала 25 тисяч гривень. З цієї суми 12 тисяч гривень за проживання собаки сплатили фінансові опікуни безпосередньо закладу перетримки.
Рятувальники наголошують, що будь-який успішний кейс — це результат роботи великої мережі людей. До процесу залучені лікарі, волонтери, фінансові помічники та нові родини. Попри те, що в цій сфері часто доводиться стикатися з жорстокістю, статистика свідчить про зворотне: на одного, хто зрадив, припадає десятеро тих, хто готовий рятувати. Команда порятунку зазначає, що їхня мета — не лише допомагати тваринам, а й показувати суспільству щасливі фінали.
“Щастя — більше. Ми не маємо права його не помічати тільки тому, що воно набагато тихіше і не кричить про себе так, як кричить горе. В нашій професії щастя — дорожче, бо залишити в горі — то безкоштовно, а щастя потребує зусиль. Тому — від вас на сьогодні потрібне маленьке зусилля: повірити, що щастя — більше, що люди — то плече, що кожен, врешті решт, знайде своїх та заспокоїться”, — підсумували волонтери.