На столі Марини — мотки різнокольорової пряжі, маленькі очі та носики для іграшок, гачки різного розміру. У руках майстрині нитки оживають, перетворюючись на зайчиків, ведмедиків і фантастичних персонажів, яких замовляють по всій Україні та навіть за кордоном.
З Донеччини до Запоріжжя Марина Чайковська виїхала ще у 2014 році — у перші місяці війни. Саме тут з часом з’явилися родина, двоє дітей і несподіване захоплення, яке переросло у справу для душі й додаткового заробітку. Сьогодні вона в’яже гачком іграшки, пледи, подушки та дитячий одяг, а найбільше любить створювати персонажів без готових схем — тих, що народжуються з картинки і власної фантазії.
Журналісти “Вчасних Новин” поспілкувалися з Мариною та розповідають історію про те, як переселенка з Донеччини почала нове життя у Запоріжжі, як випадкове захоплення в’язанням перетворилося на творчу справу, а звичайні клубки ниток — на сотні іграшок, які роз’їжджаються по Україні та за кордон.
Переїзд із Донеччини та як Запоріжжя стало новим домом
Марина родом із селища Ярова, що на Донеччині. Це мальовниче місце назавжди залишилося в її серці як дім дитинства, проте жити тут вона не планувала. Після закінчення школи дівчина поїхала до Краматорська, де навчалася та починала самостійне життя.
Війна, що розпочалася у 2014 році, змусила її докорінно змінити звичний устрій та виїхати за межі області. Марина згадує, що на збори та підготовку фактично не було часу, а невідомість лякала найменше — головним було знайти безпечне місце.
“Я подзвонила сестрі й сказала: нікому не кажи, що я їду, але в тебе є дві години знайти мені квартиру”, — розповідає майстриня.
Так Марина переїхала до Запоріжжя. Саме тут вона офіційно оформила статус внутрішньо переміщеної особи та почала все з чистого аркуша. У новому місті зустріла майбутнього чоловіка, створила родину та народила двох дітей. Сьогодні її син і донька вже навчаються у молодших класах, а життя родини міцно пов’язане із Запоріжжям, яке стало для них другою домівкою.
Хобі, яке народилося зі студентських спогадів та переросло у справжнє мистецтво
Захоплення рукоділлям прийшло до жінки не одразу після переїзду. Першу іграшку Марина створила приблизно у 2016 році. Імпульсом до цього стали спогади про студентські роки та приклад близької людини.
“Коли я навчалася, моя кума в гуртожитку в’язала іграшки. Я постійно перебирала всі ці очі, носики, фурнітуру. Мені це надзвичайно подобалося, заворожував сам процес створення чогось живого з ниток. А потім, коли була вагітна донькою, подумала: а чому б не спробувати самій?”, — ділиться Марина.
Те, що починалося як приємне дозвілля під час очікування дитини, швидко перетворилося на серйозне захоплення. Спочатку це були прості вироби для власних дітей, але згодом майстерність зросла, і з’явилися перші замовлення від знайомих та підписників у соцмережах.
Зараз асортимент робіт Марини вражає: крім іграшок, вона створює затишні декоративні подушки, теплі пледи, дитячі комбінезони та стильні кардигани. Окремий напрямок її творчості — інтер’єрний декор, зокрема світлові букети та тендітні прикраси з метеликами.
Як оживити персонажа за одним лише зображенням
Найбільший азарт майстриня відчуває тоді, коли отримує замовлення на виріб, для якого взагалі не існує готових схем чи інструкцій. Часто клієнти надсилають лише скриншот із мультфільму або випадкове фото з інтернету з проханням відтворити персонажа.
“Іноді я навіть трохи бурчу, бо розробка власної схеми — це значно складніше і довше, ніж в’язати за шаблоном. Але насправді мені так навіть цікавіше. Коли є лише картинка, ти стаєш архітектором: сам прораховуєш кожну петлю, вигадуєш, як надати потрібну форму деталям”, — каже вона.
Марина впевнена, що саме в такі моменти народжується справжній ексклюзив. Навіть якщо її попросять повторити таку роботу, вона все одно вийде унікальною. За її словами, серед найпопулярніших запитів — класичні зайчики та ведмедики,
Трапляються й зовсім нестандартні кейси. Одного разу тренер із Києва замовив м’яку копію каменя для керлінгу. Марині довелося зануритися у вивчення специфічного спортивного інвентарю, щоб передати всі нюанси форми.
Іншим незвичним досвідом стало замовлення від чоловіка, який хотів прикрасити салон свого авто лялькою — пишнотілою “дамою у всій красі”.
Патріотичні іграшки, які замовляють навіть за кордоном
Повномасштабна війна додала нових сенсів у творчість переселенки — останнім часом значно зріс попит на патріотичну тематику. У її портфоліо з’явилося багато робіт із національною символікою: синьо-жовті серця, голуби миру, знаменитий Пес Патрон та іграшки у військовій формі. Ці вироби стали для багатьох людей символом незламності та підтримки.
За цей час і географія замовлень Марини вийшла за межі Запоріжжя та навіть України. Якось вона отримала велике замовлення з Ізраїлю — виготовила 25 плюшевих зайців.
“Це були зайчики висотою близько 28 сантиметрів, із довгими вухами, з приємної на дотик плюшевої пряжі. Робота була об’ємною, але надзвичайно надихаючою”, — згадує майстриня.
Скільки часу потрібно, щоб створити іграшку
Швидкість роботи залежить від складності та розміру виробу. Мініатюрні брелоки Марина в’яже за кілька годин, а стандартна іграшка зазвичай готова за один робочий день. Проте існують проєкти, які потребують максимальної концентрації протягом тривалого часу.
“Якось я в’язала ангела зростом 43 сантиметри. Це була дуже кропітка робота з великою кількістю дрібних елементів, на яку пішов майже тиждень”, — розповідає вона.
Для Марини рукоділля — це не лише спосіб заробітку, а й потужна психологічна опора. Вона активно веде свої сторінки у соцмережах, де спілкується з аудиторією та демонструє процес створення нових персонажів. Проте за лаштунками залишається головне — відчуття спокою.
“Коли я беру до рук гачок, то ніби занурююся в інший вимір. Це допомагає повністю відключитися від тривожних новин і щоденних проблем. Я опиняюся у власному світі, де все залежить від мене”, — зізнається майстриня.
Інколи вона настільки захоплюється процесом, що не помічає нічого навколо. У такі моменти “повернути” її до реальності можуть лише діти, які часто самі виступають головними замовниками, вимагаючи зв’язати чергового популярного монстрика чи героя сучасного мультфільму.
Де майстриня шукає матеріали для роботи
Щоб іграшки були довговічними та безпечними, Марина приділяє особливу увагу вибору ниток та фурнітури. Пряжу вона купує або в магазинах Запоріжжя, або замовляє великими партіями з Одеси, де можна знайти найкращий вибір та приємні ціни.
Попри те, що війна триває і приносить нові виклики, Марина продовжує створювати свій “світ із ниток”. Каже, коли бачить готову іграшку, завжди відчуває радість — адже знає, що вона обов’язково подарує комусь гарний настрій.