В її руках тонкі нитки переплітаються у вузли макраме, та оживають цифрові пейзажі міст на екрані планшета, які хочеться вберегти від забуття. Ірина Серебреннікова — людина, чиє життя нагадує її власні вироби: складне, багаторівневе, де кожен новий етап — це свідомо зав’язаний вузол стійкості. В її пам’яті — сюрреалістичні будні в окупованому Донецьку, а на робочому столі — понад сотня замальовок, які вона фіксує, аби не дати українським містам зникнути з мапи нашої уваги.
Ірина — майстриня, дизайнерка і маркетологиня. Її шлях до Полтави тривав довгих шість років, а найцінніше коробка з творчою майстернею перетнула кордон за годину до того, як країна прокинулася від вибухів великої війни. Про це вона розповіла журналістам Вчасних Новин.
Життя в окупації: Донецьк та залізничні парадокси
Про Донецьк Ірина говорить стримано. У 2014-му вона, випускниця харківського ХНУРЕ, опинилася в пастці обставин: бюджетне навчання передбачало відпрацювання на державу, тато влаштував її на Донецьку укрзалізницю.
“Спочатку була надія, що це ненадовго, Україна щось зробить, що все налагодиться. Я дуже любила Донецьк, намагалася допрацювати договір на залізниці. Це було дивно, бо в одній будівлі одночасно працювали дві структури — українська та окупаційна. Пам’ятаю, як віддавали свої платіжні картки в Маріуполь, щоб там зняли готівку і привезли нам — так виживали. Коли підприємство остаточно зупинилося у 2018 році, ми з чоловіком ще два з половиною роки збирали гроші, щоб просто мати змогу виїхати. Лише у 2020-му наважилися на остаточний переїзд до Полтави”, — згадує дівчина.
Попри блокпости та складну логістику, вони намагалися не втрачати зв’язок із вільним світом: розписалися у 2018-му в Маріуполі, святкували Новий рік у Києві. Остаточно виїхали у 2020-му, в розпал карантину. Складна дорога через рф, піші переходи та багаж, що складався з двох валіз, двох рюкзаків, коробки з принтером і котом в переносці.
“У 2022 році мені передали коробку з моєю творчою майстернею. Вона перетнула кордон 24 лютого о третій ночі. Це досі звучить нереально”, — додає Ірина.
Творчість як спосіб виживання і самовизначення
Творчість супроводжувала Ірину завжди. У родині, де тато займався електронікою, а мама — в’язанням, неможливо було вирости іншою. Вона не має класичної художньої освіти, але малювала постійно, паралельно пробуючи різні види рукоділля. Це дозволило відгородитися від дійсності.
“Я перепробувала дуже багато всього — полімерну глину, декупаж, різні техніки. У підсумку залишилося те, що дійсно моє — малювання і макраме”, — каже вона.
Поштовхом вийти з формату “для себе” стала проста порада чоловіка. “Він сказав: скільки можна “робити в стіл — іди на ярмарки”. І я пішла”, — згадує вона. Так з’явилися перші продажі і розуміння, що творчість може бути не лише способом самовираження, а й роботою.
Макраме, digital-мистецтво і міста, які хочеться зберегти
Один із напрямків її роботи сьогодні — макраме, але не у класичному декоративному вигляді, а в більш тонкому форматі прикрас. З досвіду ярмарків вона зрозуміла, що найбільше попитом користуються браслети, тоді як складніші вироби можуть довго залишатися без покупця. “Кулони можуть лежати роками. Ти їх возиш із ярмарку на ярмарок — і нічого”, — говорить Ірина. Тому зараз макраме для неї — радше спосіб заспокоїтися, ніж стабільний дохід: “Це моя медитація”.
Інший напрямок — малювання, яке з часом перейшло у digital. Коли блекаути зробили традиційне малювання складним і дорогим, Ірина перейшла на iPad — почала створювати малюнки на планшеті, а потім друкувати. Так з’явилися закладки, листівки та інші формати.
Окремим проєктом стала серія закладинок з містами сили України.
“Першим був Донецьк. Потім Маріуполь, Бахмут, Соледар — міста, які я знала і які болять. Зараз серія поступово розширюється — з’являються нові міста, зокрема ті, які замовляють люди. Нещодавно малювала Вінницю, Бориспіль, Ужгород — те, що відгукується людям. Частину продаю, частину передаю для благодійних аукціонів, багато дарувала військовим “, — каже Ірина.
Окрім цього, вона створює акрилові брелоки з ілюстраціями — від тварин до фантазійних персонажів — і працює з різними форматами друкованої продукції.
На початку цього року з’явився ще один проєкт — авторська метафорична колода. Це набір ілюстрацій, який можна використовувати як інструмент для саморефлексії, психологічної роботи, коучингу та творчого розвитку. Такі карти допомагають обійти раціональне мислення і через асоціації та внутрішні проєкції, підсвічують приховані думки й емоції, відкриваючи нові сенси.
“Я потрапила в українське ком’юніті художників. Багато хто з них малює комікси чи мангу, а мені ближчі пейзажі. Хотілося створити великий проєкт, так і з’явилася колода. Це психологічний інструмент, побудований на асоціаціях. У кожної людини вони свої, і досить абстрактні, тому в різних станах одна й та сама картка може трактуватися по-різному — у цьому й полягає суть. Саме тому з ними часто працюють психологи”, — пояснює вона.
Кожна колода складається з 50 зображень, і ці карти вже знаходять свого користувача — як серед фахівців, так і серед тих, хто просто шукає інструменти для себе.
Ваучер на нове життя: маркетинг замість фрустрації
Одним із найсильніших кроків Ірини в евакуації стало рішення отримати другу вищу освіту. Вона скористалася державною програмою ваучерів для ВПО від центру зайнятості.
“Я хотіла опанувати саме маркетинг. Принципово шукала сучасний виш із молодими викладачами. Знайшла у Дніпрі УДУНТ. Держава оплатила більшу частину навчання, ми додали лише 15 тисяч гривень”, — ділиться досвідом Ірина.
Навчання було дистанційним, але підхід — максимально відповідальним. Як результат — диплом магістра з відзнакою.
Життя в евакуації та творчі плани на майбутнє
У Полтаві Ірина орендує квартиру, де компанію їй складає кіт, якого забрала з собою з Донецька. Тут вона продовжує працювати з творчими проєктами і розвивати власну справу.
У червні 2025 року Ірина брала участь як художниця у фестивалі сучасної попкультури FANCON у Києві, де представила свої роботи — листівки, закладки, арти та наклейки. Вона зазначає, що такі офлайн-заходи дають пряму взаємодію з аудиторією, яка вже зацікавлена у подібній творчості.
Найближчий план Ірини — вийти на стабільний рівень доходу і поступово розвивати свою творчу справу. Вона також планує приймати участь в різних заходах, подіях і фестивалях в Україні.
Ірина Міщенко