У селі Микільському Святогірської громади на Донеччині залишаються понад 40 людей, серед них — діти. У селі немає аптеки, гуманітарну допомогу та безкоштовний хліб не доставляють уже близько двох місяців, а воду мешканцям іноді привозять військові. Попри небезпеку, люди продовжують жити тут, зокрема через брак коштів на евакуацію речей та оренду житла в безпечніших регіонах.
Про ситуацію у Микільському журналістці Вчасних Новин розповів місцевий житель Віталій.
За його словами, наразі в селі працюють три невеликі магазини: у двох можна купити хліб та деякі продукти, ще в одному — “знайти щось для перекусу”. Є в селі й медпункт, однак можливості отримати медичну допомогу тут обмежені. Медсестра приймає тричі на тиждень по три години, а всі необхідні ліки та матеріали для процедур люди мають приносити із собою. За медикаментами доводиться їхати до Слов’янська.
Складнощів додає і відсутність стабільного доступу до базових комунальних послуг. Газу в селі немає, воду беруть із колодязів і свердловин, причому в деяких криницях її рівень суттєво знизився. Близько двох із половиною місяців мешканці села провели й без електроенергії.
“Нещодавно світло відновили, однак напруга в мережі залишалася настільки низькою, що всі побоювалися за роботу побутової техніки. Під час тривалих відключень доводилося користуватися генераторами, але через високу вартість бензину ми вмикали їх лише на кілька годин увечері”, — розповів Віталій.
Майже одразу після цієї розмови світло знову вимкнули й станом на сьогодні, 16 жовтня, люди живуть без електрики.
Перевезення речей коштує десятки тисяч гривень
Частина мешканців уже залишила Микільське. Люди намагаються забрати речі, які хочуть вряткувати й без яких не зможуть обійтися в іншому місці, водночас залишають господарство. Для родин, які мають худобу, переїзд стає ще складнішим.
“Вивезення майна потребує значних коштів. Один зі знайомих приблизно півтора місяця тому заплатив 33 тисячі гривень за перевезення речей до села в Полтавській області. Для цього замовили десятитонну вантажівку, але навіть у неї вмістилося не все. А після переїзду потрібно ще й знайти житло… Щоб зібратися і, наприклад, за тиждень виїхати, — робить паузу співрозмовник, — навіть не знаю, що сказати… У мене немає 50 тисяч гривень, щоб заплатити хоча б за перевезення й перші дні проживання в іншому місці. Я вже не кажу про оренду житла”.
У Микільському залишаються діти
Нещодавно поліція та представники служб у справах дітей обходили двори й особисто попереджали батьків про необхідність ухвалити рішення щодо евакуації. За словами чоловіка, деякі родини обурюються можливістю примусового вивезення дітей, однак представники служб наголошують: часу на рішення залишається дедалі менше.
“Людям пояснюють, що потрібно вивозити дітей, бо тут стає зовсім небезпечно, що вся громада зараз внесена до зони активних бойових дій, — каже чоловік. — Деякі батьки погоджуються, дехто починає обурюватися й казати, що ніхто не має права “забирати” дітей, що тут їхні домівки, а там “ніхто не чекає”. По-різному сприймають”.
За його словами, над Микільським регулярно пролітають безпілотники, а вибухи в навколишніх населених пунктах і лісах настільки сильні, що в будинку тремтять вікна, а речі падають із полиць. Улітку, стверджує Віталій, безпосередніх влучань по селу не було, проте це не означає, що перебувати тут безпечно. І сам він вже теж думає про те, що треба виїжджати: “Просто ще не вирішив, коли саме”.
Ірина Мішина