Житло зруйноване, а власник помер: як оформити спадщину й отримати компенсацію Ексклюзив

Переселенці, чиї будинки зруйнували російські обстріли, не завжди можуть одразу оформити компенсацію. Особливо складно тим, хто жив у батьківському або родинному житлі, але після смерті власника не переоформив нерухомість на себе. Водночас навіть якщо з дня смерті родича минуло багато років, це не означає, що право на спадщину та компенсацію втрачено.

Що потрібно довести спадкоємцям і як діяти, якщо документи на зруйнований будинок досі оформлені на померлого, з’ясовували Вчасні Новини.

Хто має право на компенсацію за зруйноване житло замість померлого власника

Закон України № 2923-IX про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій нерухомого майна передбачає можливість переходу права на отримання компенсації до спадкоємців.

Це стосується не лише випадків, коли людина успадковує саме житло. Якщо померлий власник за життя мав законні підстави для отримання компенсації, але не встиг її оформити, відповідне право також може перейти до спадкоємців. Це передбачено статтею 1230 Цивільного кодексу України. Окремо стаття 12 Закону № 2923-IX встановлює, що в разі смерті отримувача компенсації до його спадкоємців переходить право на компенсацію за пошкоджений або знищений об’єкт нерухомості, зокрема на житловий сертифікат.

Водночас самого факту спорідненості недостатньо. Діти, чоловік або дружина, батьки померлого чи інші родичі не стають автоматично власниками нерухомості лише тому, що жили в ній або утримували її. Оплата комунальних послуг, проведення ремонту та реєстрація місця проживання самі по собі не підтверджують права власності.

«Люди можуть десятиліттями жити в будинку, вважати його своїм, вкладати гроші в ремонт. Але якщо документи залишилися на померлому родичеві, для отримання компенсації спочатку потрібно юридично врегулювати питання спадщини», — зазначає юристка ГО “Аваліст” Олена Сєрая.

Спадкування відбувається за заповітом або за законом. Якщо заповіту немає, право на спадщину в першу чергу мають діти померлого, той із подружжя, хто його пережив, та батьки. За певних умов право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова або вдівець та непрацездатні батьки.

Якщо нерухомість була спільною сумісною власністю подружжя, до спадщини входить лише частка померлого. Частка другого з подружжя залишається його власністю.

Як оформити спадщину на житло

Перший крок — звернутися до нотаріуса та з’ясувати, чи відкривали спадкову справу після смерті власника. Для цього зазвичай потрібні:

  • паспорт та РНОКПП спадкоємця;
  • свідоцтво про смерть;
  • документи, що підтверджують родинні стосунки;
  • заповіт, якщо його складали;
  • документи на нерухомість, якщо вони збереглися;
  • документи, що можуть підтвердити останнє місце проживання померлого.

Нотаріус перевірить інформацію про заповіт і спадкову справу, визначить коло спадкоємців та пояснить, які документи необхідно отримати для оформлення права на нерухомість.

Загалом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання померлого. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини.

Для спадщини після смерті людей, які проживали на тимчасово окупованих територіях або в місцевостях, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження в повному обсязі, діють спеціальні правила. За визначених законодавством умов спадкову справу можна завести в будь-якого нотаріуса незалежно від місця відкриття спадщини. Тому переселенцям не обов’язково повертатися до населеного пункту, де проживав померлий, щоб розпочати оформлення спадкових прав.

Що робити, якщо пропущено строк прийняття спадщини

За загальним правилом Цивільного кодексу України спадкоємці мають шість місяців із дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті власника, щоб її прийняти.

Якщо людина не проживала постійно разом із померлим, вона повинна подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо ж на момент смерті спадкодавця спадкоємець постійно проживав із ним, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого строку не відмовився від неї. Однак навіть у другому випадку для оформлення нерухомості та подальшого звернення за компенсацією необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Водночас законодавство передбачає спеціальне правило для випадків несвоєчасної державної реєстрації смерті. Під час воєнного стану та протягом двох років після його припинення або скасування, якщо державна реєстрація смерті відбулася пізніше ніж через один місяць після фактичної смерті особи, шестимісячний строк для прийняття спадщини обчислюється з дня державної реєстрації смерті.

Якщо шість місяців минули, це ще не означає, що право на майно остаточно втрачено. Спочатку потрібно з’ясувати, чи вважається спадкоємець таким, що прийняв спадщину.

Є кілька можливих варіантів дій:

  • якщо спадкоємець вчасно подав заяву нотаріусу або постійно проживав із померлим на момент відкриття спадщини, але не отримав свідоцтво, він може оформити спадщину пізніше. Саме по собі зволікання з отриманням документа не припиняє вже набутого права;
  • якщо спадкоємець не подав заяву та не проживав постійно зі спадкодавцем, він може отримати письмову згоду спадкоємців, які прийняли спадщину;
  • якщо такої згоди немає, можна звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви. Для цього необхідно довести поважність причин пропуску.

Важливо враховувати й дату смерті власника. Якщо спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року, застосовуються норми законодавства, які діяли на момент її відкриття, зокрема положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

За статтею 549 цього Кодексу спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори.

Тому в ситуаціях, коли власник помер багато років тому, а родичі продовжували жити в будинку, важливо перевірити, чи вчинили вони дії, які за законодавством того часу свідчили про прийняття спадщини. Сам факт тривалого проживання сьогодні не дає автоматичної відповіді на це питання — потрібно з’ясувати, що саме відбувалося протягом шести місяців після смерті власника та чи можна це підтвердити доказами.

Як отримати компенсацію за житло, якщо власник помер до або після руйнування

Для отримання компенсації важливо встановити послідовність двох подій: смерті власника та пошкодження або знищення нерухомості.

Якщо власник помер до обстрілу, спадкоємці мають оформити право на нерухомість. При цьому прийнята спадщина належить їм із часу її відкриття, а не з моменту отримання нотаріального свідоцтва чи державної реєстрації права власності. Тому якщо будинок зруйнували вже після смерті власника, але до завершення оформлення спадщини, це саме по собі не позбавляє спадкоємців можливості претендувати на компенсацію. Важливо підтвердити, що спадщину було прийнято належним чином.

Інша ситуація, якщо житло зруйнували за життя власника, а він помер уже після цього. У такому разі спадкоємці можуть успадкувати право на компенсацію за знищений об’єкт. Це стосується і житлового сертифіката, якщо його вже видали померлому. Навіть якщо власник не встиг подати заяву або отримати компенсацію, право на неї за наявності передбачених законом підстав може перейти до спадкоємців відповідно до статті 1230 Цивільного кодексу України.

Щоб з’ясувати, чи мав померлий право на компенсацію, спадкоємець або нотаріус, який веде спадкову справу, може звернутися із запитом до відповідної комісії з розгляду питань щодо надання компенсації. Комісія повинна протягом 30 календарних днів із дня отримання запиту прийняти рішення про наявність або відсутність у спадкодавця правових підстав для отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна.

Тому ще під час консультації з нотаріусом потрібно повідомити обидві дати — смерті власника та пошкодження або знищення житла. Також важливо з’ясувати, чи подавав померлий заяву на компенсацію, чи ухвалювали щодо нього рішення та чи видавали житловий сертифікат.

Чому переселенцям складніше оформити спадщину

Навіть коли людина має право на спадщину, оформлення документів може вимагати додаткових витрат. Особливо це відчутно для переселенців, які втратили житло, евакуювалися в іншу область і зараз не мають постійного доходу.

Юристка ГО «Аваліст» Олена Сєрая розповідає, що частина родин відмовляється від оформлення спадщини через необхідність звертатися до суду та оплачувати юридичні послуги.

«Багато хто відмовляється цим займатися, бо тільки чують слово “суд” — і все. Люди думають, що це безнадійно, що треба витрачати гроші. А переоформлення теж коштує грошей», — говорить юристка.

За її словами, судові звернення можуть коштувати приблизно від 1,5 до 3 тисяч гривень, а оформлення документів у нотаріуса потребує додаткових витрат. Це орієнтовна оцінка, а остаточна сума залежить від обставин справи, судового збору, кількості необхідних документів та юридичних процедур.

Ще одна проблема — відстань між місцем розташування нерухомості та фактичним місцем проживання спадкоємців. Наприклад, будинок розташований на Донеччині, а родина після евакуації живе в іншій області.

За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Водночас для окремих територій, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження в повному обсязі, територій активних бойових дій та тимчасово окупованих територій законодавство передбачає можливість звернення до будь-якого нотаріуса незалежно від місця відкриття спадщини за визначених законом умов.

Олена Сєрая також звертає увагу на ситуації, коли померлий власник до смерті переїхав в іншу область. Документи, які підтверджують останнє місце проживання, можуть допомогти під час визначення місця відкриття спадщини. Довідка ВПО може враховуватися разом з іншими доказами, однак сама по собі не завжди є достатнім підтвердженням останнього місця проживання спадкодавця. Конкретний порядок залежить від обставин та документів, які є в родини.

Що робити, якщо документи на будинок залишилися на померлому родичеві

«Проблеми починаються тоді, коли потрібно подавати заяву, а власник помер, наприклад, ще у 1999 році. Ніхто спадщину належним чином не оформив, але люди продовжували жити в цьому будинку. І тут виявляється, що просто факту проживання недостатньо, щоб звернутися за компенсацією», — пояснює Олена Сєрая.

У таких випадках може знадобитися звернення до суду для встановлення юридичних фактів, які мають значення для оформлення спадщини. Зокрема, це може бути встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, факту прийняття спадщини за законодавством, яке діяло на момент її відкриття, або факту належності правовстановлюючого документа померлому, якщо в ньому є розбіжності в персональних даних.

В окремих ситуаціях, коли нотаріальне оформлення неможливе та існує спір щодо спадкового майна, може знадобитися позов про визнання права власності на нерухомість у порядку спадкування. Вид судового провадження залежить від характеру проблеми та наявності спору про право.

«Люди часто думають, що якщо власник помер давно, то вже нічого не можна зробити. Але потрібно розбиратися в кожній ситуації окремо. Можливо, людина фактично прийняла спадщину, можливо, є підстави для звернення до суду. Не варто відмовлятися від оформлення лише через те, що минуло багато років», — пояснює Олена Сєрая.

Юристка радить не відкладати вирішення питання власності до моменту подання заяви на компенсацію. Спочатку потрібно з’ясувати, хто має право на спадщину, чи була вона прийнята та які документи необхідно відновити або оформити.

Алгоритм дій для спадкоємців

1. Зібрати документи про смерть власника, родинні зв’язки та право власності на нерухомість. За можливості підготувати документи, які підтверджують останнє місце проживання померлого.

2. Звернутися до нотаріуса, щоб перевірити, чи відкривали спадкову справу та чи приймав хтось із родичів спадщину.

3. З’ясувати, яке законодавство застосовується до конкретної спадщини з огляду на дату смерті власника, чи потрібно отримувати свідоцтво про право на спадщину, встановлювати юридичні факти або звертатися до суду.

4. Перевірити, чи звертався померлий власник за компенсацією, чи ухвалювали відповідне рішення та чи видавали житловий сертифікат. За потреби спадкоємець або нотаріус може направити запит до відповідної комісії.

5. Після підтвердження спадкових прав звернутися за компенсацією відповідно до виду пошкодження або знищення житла та вимог законодавства.

Отже, смерть власника, навіть якщо вона сталася багато років тому, не завжди позбавляє родину можливості отримати компенсацію за зруйноване житло. Проте спадкові права необхідно належним чином підтвердити. Навіть якщо документи не були оформлені вчасно, варто спочатку перевірити, чи прийняв спадкоємець спадщину фактично або чи є інші законні підстави для її оформлення. У багатьох випадках саме правильне визначення способу прийняття спадщини стає першим кроком до реалізації права на компенсацію.

Останні новини