До екопарку “Ковалівка” на Полтавщині продовжують привозити тварин із міст, де через війну вони більше не можуть залишатися у безпеці. Серед його мешканців — тварини зі Слов’янська, Краматорська та Покровська на Донеччині, а також із Харківщини, Херсонщини та інших регіонів.
Про це розповів журналістці Вчасних Новин директор екопарку Андрій Тиванюк.
Зараз у парку близько 10 800 тварин, для розміщення яких використовують 120 гектарів землі. Значна частина території закрита для відвідувачів — там мешкають тварини, яким потрібен простір, спокій або спеціальні умови.
“У нас під самим екопарком, який відкритий для відвідування людей, знаходиться лише десь 15–20 гектарів. Все інше — це закрита територія. Туди потрапляють лише ті, хто годує цих тварин”, — розповідає Андрій Тиванюк.
Тварини з Донеччини
Окрема частина мешканців екопарку — тварини, яких вивозили з Донеччини через погіршення безпекової ситуації.
Зокрема зі Слов’янська сюди привезли трьох ослів, поні, кіз та близько 70 птахів (курей, павичів, фазанів). Для них нове місце стало домівкою, де вони отримали значно більше простору, у порівнянні з парком “Шовковичний”, де вони знайшли прихисток після того, як їх покинув власник у 2022 році.
Ще одна евакуація відбулася з Краматорська у вересні. Російські війська двічі вдарили керованими авіабомбами по Центру позашкільної роботи. Будівля зазнала значних руйнувань, зокрема постраждало приміщення гуртка юних зоологів. Тварини, які там перебували, вижили й деяких з них прийняв “Екопарк Ковалівка”.
Із Покровська до екопарку фактично перебралася значна частина тварин місцевого зоопарку. Серед них були великі копитні, примати та інші мешканці.
“До нас привозять тварин не лише організованими евакуаціями. Часто їх доставляють волонтери або люди, які самостійно шукають для них безпечне місце. Так до нас свого часу потрапляли дикі птахи, козулі та інші тварини”, — додає директор екопарку.
Кожному виду — свої умови
В екопарку враховують характер тварин, їхні потреби, харчування та умови утримання: для різних видів облаштовують великі вольєри площею від 10 до 30 гектарів. Окремо утримують шотландську худобу, овець, кіз, поні, ослів, верблюдів, ланей, оленів, лам та інших тварин.
“Це необхідно для того, щоб тварини нормально співіснували. Комусь потрібна суха територія, комусь — вода, комусь — інша трава. Наприклад, муфлонам не підходять умови з густою соковитою травою та великою кількістю води, для них потрібна інша територія. Ми навіть розділяємо тварин за породами, щоб не змішувати кров” — розповідає Андрій Тиванюк.
Саме тому простір екопарку фактично поділений на різні зони залежно від потреб мешканців. Близько 50 гектарів території займають закриті зони, де утримують евакуйованих копитних, зокрема великих тварин. Частину цієї території планують поступово відкривати для відвідувачів.
За словами директора, екопарк і надалі може приймати деяких евакуйованих тварин. Найбільше можливостей є для копитних, яким можна забезпечити великі відкриті території. З птахами ситуація складніша, а для “великих котів” та ведмедів потрібні спеціальні вольєри й системи безпеки.
В екопарку можна побачити й тваринок з інвалідністю — тих, хто пережив евакуацію з лінії фронту, втрати, поранення та складні випробування. За період повномасштабного вторгнення тут прихистили багато таких мешканців, подарувавши їм шанс на спокійне та безпечне життя.
10 800 тварин — це щоденні витрати
Утримання такої кількості тварин потребує постійних витрат на корм, сіно, зерно, ветеринарну допомогу, електроенергію та утримання території. Основні витрати екопарк покриває власними коштами, але повністю забезпечувати парк за рахунок сторонньої підтримки не завжди виходить. За словами директора, під час тривалих відключень електроенергії генератори доводиться використовувати по багато годин на добу, а це означає додаткові витрати на пальне.
“Ми в основному самі себе утримуємо. Торік вийшли фактично в нуль, а цього року через електроенергію, через ці відключення, буде великий мінус”, — каже директор.
Попри це, потік евакуйованих тварин не припиняється. Для одних екопарк стає тимчасовим місцем, де можна перечекати небезпеку, для інших — новим постійним домом. А для самого парку це означає не лише збільшення кількості мешканців, а й постійне розширення території, догляду та витрат на їхнє утримання.