Танення вічної мерзлоти в Арктиці призводить до вивільнення токсичної ртуті у водну систему. За словами вчених, це потенційно може вплинути на харчовий ланцюг, пише ABC News, посилаючись на статтю, яка опублікована в журналі Environmental Research Letters.
Дослідники з Університету Південної Каліфорнії, які вивчали перенесення осаду в річці Юкон на Алясці, зазначили, що арктична вічна мерзлота тане швидкими темпами, потенційно наражаючи на “серйозну небезпеку” харчовий ланцюг та громади, які від нього залежать.
У дослідженні йдеться про те, що річка Юкон тече на захід через Аляску до Берингового моря, а вічна мерзлота, що руйнується на цьому шляху, додає у воду осаду, який містить ртуть. Науковці стверджують, що ртуть, швидше за все, могла накопичуватися у вічній мерзлоті впродовж тисячоліть.
“В Арктиці може існувати гігантська ртутна бомба, яка чекає на вибух”, – зауважив професор наук про Землю та екологічних досліджень в Коледжі літератури, мистецтв і наук Дорнсайфського університету США Джош Вест.
За словами дослідників, додавання токсичних металів становить загрозу навколишньому середовищу та здоров’ю щонайменше для 5 мільйонів людей, які живуть в Арктиці. Вест наголосив, що ризик забруднення через питну воду є мінімальним.
“Ми не стикаємося з такою ситуацією, як у Флінті, штат Мічиган. Більша частина впливу ртуті на людину відбувається через дієту”, – вважає вчений.
Водночас дослідники підкреслюють, що наслідки можуть бути руйнівними, особливо для арктичних громад, які залежать від полювання та рибальства. Також очікується, що з часом вплив ставатиме більшим, адже метал накопичується в харчовому ланцюзі, особливо через рибу та дичину, які споживає людина.
“Десятиліття впливу ртуті, особливо зі збільшенням її рівня, можуть завдати величезної шкоди навколишньому середовищу і здоров’ю людей, які живуть на цих територіях”, – попередила докторантка Університету Дорнсайфа та співавторка дослідження Ізабель Сміт.
Інші наукові дослідження
Як писав УНІАН, вчені знайшли справжню іскру, яка лежить в основі легенди про Атлантиду. Відомо, що це місто вперше було описане близько 360 р. до н.е. Воно може мати реальне значення, адже дослідники виявили групу затоплених островів недалеко від Канарських островів, які можуть бути істинним джерелом стародавніх історій про затонулу імперію.
Також повідомлялось, що скельне утворення, яке охоплює Ірландію та Шотландію, може бути доказом “снігової Землі”, тобто вирішального моменту в історії планети, коли земна куля була вкрита льодом.
