На межі Донецької та Дніпропетровської областей височіє об’єкт, який для більшості мандрівників є звичайним дорожнім знаком. Проте для тисяч українських військових, волонтерів та мешканців Донеччини стела “Донецька область” перетворилася на один із найпотужніших символів боротьби, пам’яті та незламності. Вона стала живою, незмінною точкою, де люди прощаються з тилом і де історія війни пишеться тисячами підписів.
Вчасні Новини розповідають, як ця стела стала живою, незмінною точкою, де люди прощаються з тилом і де історія війни пишеться тисячами підписів.
Тисячі історій на одній стіні
До 2014 року стела була лише географічним маркером. З початком російсько-української війни, її значення набуло сакрального виміру. Ця ділянка шляху стала дорогою життя та смерті, єдиною артерією, що веде у прифронтову зону.
Сьогодні стела вкрита тисячами написів, дат, шевронів та побажань, залишених військовими різних підрозділів. Кожен, хто їхав на схід, залишав тут свій слід — як обіцянку повернутися або як символ готовності до бою. Для багатьох бійців підпис на цій стелі став останнім, що перетворило об’єкт на неофіційний меморіал. Ці написи, часом недбалі, часом виведені старанно, свідчать про те, що історія тут створювалася не в штабах, а на дорогах, на межі цивільного життя та фронту.
Волонтери, які роками доставляли допомогу, кажуть, що ця стела завжди була місцем, де відчуваєш усю вагу своєї місії. Це точка, де сміх перетворюється на зосередженість, а цивільний одяг змінюється на військову форму.
Боротьба за збереження пам’яті
Навесні 2024 року стела стала об’єктом бурхливої суспільної дискусії. Активісти вирішили оновити її вигляд, зафарбувавши військові написи. Цей вчинок викликав хвилю обурення серед військових, ветеранів та волонтерів, які розцінили це як знищення безцінної історичної пам’яті.
“Це не просто фарба. Це історія, написана потом і сльозами. Кожен підпис має свою ціну”, — обурювалися в соціальних мережах люди, чиї близькі залишили там свої імена.
Ця дискусія призвела до важливих рішень щодо збереження артефакту. Влада підтримала ідею збереження написів як свідчень сучасної історії. Щоб захистити стелу від подальшого несанкціонованого втручання та ризику обстрілів, було вжито заходів:
- Професіонали здійснили лазерне 3D-сканування та фотограмметричну зйомку стели. Це дозволило створити точні цифрові копії всіх написів та пошкоджень, назавжди зафіксувавши цей історичний зріз у цифровому форматі.
- Саму стелу накрили захисною сіткою, що убезпечує її від впливу навколишнього середовища та подальших спроб перефарбування.
Живий артефакт Донеччини
Сьогодні тривають обговорення щодо надання стелі “Донецька область” офіційного статусу об’єкта культурної спадщини. Водночас через постійну загрозу знищення, пов’язану з наближенням лінії фронту та обстрілами, громадськість ініціювала петицію про її перенесення у безпечне місце.
Зокрема, авторка петиції Оксана Андрусяк пропонує перемістити стелу в тиловий район на підконтрольній території України або до музею сучасної війни. Як зазначають експерти, технічно перенесення можливе, хоча це складна і затратна робота. Цей крок необхідний, оскільки до місця вже долітають дрони та артилерія, і щодня зростає ризик втратити цей важливий символ. Деякі ветерани та військові вважають, що найкраще місце для меморіалізованої стели — Київ, аби її могли відвідувати якомога більше людей.
Замість висновку. Стела “Донецька область” є яскравим, хоч і простим, доказом того, що історія не завжди зберігається у музейних вітринах. Вона пишеться на придорожніх знаках, перетворюючи їх на свідчення незламності духу цілого народу. Вона залишається вічним орієнтиром для всіх, хто їде боротися за українську Донеччину.