Захищаючи Україну від російських окупантів, загинув військовий з Донеччини Станіслав Московчук. Свій останній бій він прийняв, намагаючись урятувати пораненого побратима.
Про це повідомляють Вчасні Новини з посиланням на Новогродівську міську військову адміністрацію.
Після проведення ДНК-експертизи загибель воїна підтвердили офіційно.
Станіслав народився 21 жовтня 1987 року в селі Карлівка на Донеччині. Його дитинство пройшло під опікою дідуся та бабусі — мати хлопця померла у 1993 році. Після закінчення Галицинівської школи він здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів у Донецькому професійному будівельному ліцеї, згодом працював на будівництві.
Близькі згадують Станіслава як надзвичайно добру, чуйну та турботливу людину — протягом чотирьох років він самовіддано доглядав за тяжкохворою бабусею.
З початком повномасштабного вторгнення родина була змушена виїхати спочатку до Новогродівки, а згодом — на Рівненщину. Саме звідти, із села Сіянці, 25 серпня 2024 року чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Військову підготовку Станіслав проходив не лише в Україні, а й у Франції. Він служив старшим оператором 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів 3-го механізованого батальйону та захищав країну на різних ділянках фронту, зокрема поблизу Малої Любаші, Павлограда, Краматорська та Нової Полтавки.
Остання розмова Станіслава з батьком відбулася 12 травня 2025 року. Тоді воїн зателефонував рідним і сказав: “Повертаюся з “нуля””.
Проте вже за кілька годин військовий знову вирушив на передову. Його вело благородне прагнення — витягнути з-під ворожого вогню пораненого побратима, який опинився у пастці. Цей крок став виявом найвищої мужності та справжнього військового братерства.
Станіслав Московчук загинув 18 травня 2025 року під час виконання цього бойового завдання поблизу населеного пункту Нова Полтавка Краматорського району Донецької області.
Поховали українського героя у місті Одеса. У захисника залишився батько.