Житель Слов’янська Андрій Іванцов, який понад 27 років присвятив спорту та власноруч створив унікальний тренажерний зал, з початком повномасштабної війни швидко перетворив свою соціальну місію. Його діяльність вийшла за межі спорту і сфокусувалася на організації критично важливої підтримки для міста. Андрій Іванцов та його команда стали опорою для найбільш вразливих мешканців — самотніх людей похилого віку та осіб з інвалідністю — а також забезпечили частину міста доступом до води в умовах кризи.
Про це розповідають Вчасні Новини.
Створення ”Брутальної качалки” на ентузіазмі
Шлях Андрія Іванцова до суспільної активності бере початок у 1999 році, коли він приєднався до спортивного залу, що функціонував з 1998 року. Згодом чоловік взяв на себе повну відповідальність за цей простір.
”По факту, цей зал відкрився ще у 1998 році, але людина, яка його заснувала, згодом довірила мені продовжити цю соціально корисну справу”, — згадує Андрій.
Протягом багатьох років він власноруч удосконалював приміщення: ремонтував його, виготовляв тренажери, використовуючи освоєну ним техніку зварювання. Спортзал, названий ”Брутальна качалка”, був створений на чистому ентузіазмі, у стилі простоти та мінімалізму, і завжди був орієнтований на підтримку молоді.
Приміщення функціонує навіть завдяки автономній системі опалення: взимку його топлять дровами, які Андрій самостійно заготовляє протягом літнього періоду.
Волонтерська кризова місія та допомога забутим
Ініціатива надання допомоги одиноким людям виникла в Андрія Іванцова на початку повномасштабної війни у 2022 році. Поштовхом стало усвідомлення критичної ситуації, в якій опинилися люди похилого віку та особи з інвалідністю, що залишилися у місті без підтримки.
Андрій згадує, що перші роздуми про необхідність дій з’явилися, коли він допоміг сусіду — одинокій людині після інсульту, яка не могла самостійно виходити. У той час у Слов’янську масово не працювали магазини та аптеки, а соціальні служби не могли повноцінно виконувати свої функції, що призвело до хаосу та ізоляції вразливих мешканців.
”Коли магазини припинили роботу, соціальні працівники не могли повністю виконувати свої обов’язки, а люди залишилися у своїх квартирах без води, світла та газу — це було найважчим”, — зазначає волонтер.
Команда волонтерів швидко сформувалася з друзів та спортсменів ”Брутальної качалки”, серед яких були професійні велосипедисти. Хоча склад команди змінювався й багато хто поїхав у більш безпечні регіони, обсяг роботи не зменшився. Тоді з 18 людей залишилося п’ятеро й усі вони на велосипедах розвозити продукти та ліки людям, які потребували опіки й допомоги. Лише згодом у команди з’явилася машина, яка полегшила їхню діяльність та дозволила розвозити великі вантажі.
Свердловини власними силами
Коли влітку 2022 року місто залишилося без централізованого водопостачання, Андрій із друзями власним коштом реалізував проєкт із будівництва водяних свердловин.
Першу свердловину вдалося пробити за кошти, які Андрій відкладав на ремонт спортзалу. Вона коштувала приблизно 15 тисяч гривень. Для другої свердловини чоловік використав свій фах техніка-зварювальника. Він самостійно виготовив усе необхідне обладнання, привіз власний генератор та пробив свердловину з друзями. Обидві свердловини працюють і досі, забезпечуючи мешканців технічною водою.
Принципи діяльності: довіра та прозорість
Волонтерська діяльність включає регулярну адресну допомогу, де кожна нова людина проходить перевірку потреб, а також організацію зборів для підтримки тих, хто потребує складних операцій або дороговартісного лікування. Крім того, команда надає соціальну підтримку, допомагаючи з госпіталізацією, ліками та навіть забезпечуючи поховання самотніх підопічних, які не мають родичів. Активна частина роботи присвячена допомозі тваринам, яких покинули або вивезли військові: волонтери регулярно доставляють корми для прихищених тварин.
Продукти, медикаменти та засоби гігієни (зокрема, памперси, пелюшки та урологічні вкладки для лежачих хворих) надходять завдяки підтримці небайдужих мешканців України та міжнародних донорів, серед яких волонтери з Німеччини (Майк Шульц та Габі Деген), Чехії, Іспанії та Англії. Вони особисто збирають потрібні речі та доставляють їх безпосередньо до Слов’янська.
Андрій Іванцов наголошує на надзвичайній цінності довіри у співпраці з іноземними партнерами, які надсилають допомогу ”через півсвіту”, не маючи змоги особисто проконтролювати її розподіл.
”Вони фактично довіряють людині, яку знають лише через телефонні розмови… І все це базується виключно на довірі. Це просто безцінно”, — зазначає волонтер.
Діяльність команди є повністю прозорою: Андрій регулярно фіксує всі звіти про витрати та допомогу конкретним людям у соціальних мережах, щоб підтримувати довіру до своєї унікальної редакційної політики. У пакетах допомоги завжди міститься все необхідне, і вони формуються індивідуально, включаючи соняшникову олію, цукор, крупи, консерви, печиво, а також готові страви (консервовані супи з тефтелями, гречка в банках), щоб забезпечити харчування людям, які не мають можливості готувати.
Життя у режимі нон-стоп
Наразі Андрій Іванцов продовжує жити у ”режимі екстреної допомоги”. Його щоденний графік поєднує фізичну працю, спортивну діяльність та волонтерство.
”Я о 6:00 йду — вигуляю собаку, після цього їду — відкриваю спортзал. А взимку мені ще й вранці потрібно наколоти дров для спортзалу, розтопити піч, запустити людей, а потім вже їхати працювати. Завантажую інструменти та їду на роботу. Потім повертаюсь, вивантажую інструменти і в машину завантажую гуманітарну допомогу. Розвожу, роздаю, повертаюсь закрити тренажерний зал. А о 9:00-9:30 вечора починаю формувати гуманітарні набори”.
Попри те, що багато колишніх членів команди зайняті облаштуванням власного життя, Андрій Іванцов та його однодумці не збираються припиняти цю важливу справу, доки вона потрібна місту.