Північна Корея має вкрай неприємну репутацію в цивілізованому світі. Але її незвичайність та ізольованість робить її цікавою для вивчення та спостереження. Громадянин Болгарії Тодор Мерджанов місяць прожив у Пхеньяні, як студент за обміном, і розповів про побачене в інтерв’ю Business Insider.
До Північної Кореї Мерджанов потрапив у вересні 2013 року як студент одного з болгарських університетів. Він був не один, а з напарником. Метою їхньої поїздки було вивчення корейської мови в Університеті імені Кім Ір Сена в Пхеньяні. 10 років потому цей досвід справді став в нагоді, адже зараз Мерджанов працює офіційним перекладачем посольства Болгарії в Сеулі, Південна Корея.
Перше враження, про яке навіть зараз згадує болгарин – громадська лазня Пхеньяна, відвідуючи яку двоє болгарських студентів потоваришували з місцевими однолітками. Громадська лазня виявилася зручним місцем для спілкування з новими друзями.
“Я навчався в найстарішому університеті країни кілька тижнів, і, майже не маючи можливості контактувати із зовнішнім світом, я став сприймати цих студентів як своїх друзів”, – каже Мерджанов.
Життя під час навчання в Університеті Кім Ір Сена сильно відрізнялося від того життя, яке мають студенти в Болгарії. Зокрема іноземним студентам – а окрім двох болгарів тут також були монголи, китайці та в’єтнамці – одразу пояснили про існуючі для них обмеження. Вони не могли поодинці далеко відходити від гуртожитка, щоразу запитуючи дозволу на більш далекі прогулянки. Також з 9 вечора починала діяти комендантська година.
Навчання тривало по 6 днів на тиждень. Відпочити можна було лише у неділю. Двох болгарів навчали окремо від північнокорейських студентів. Мерджанов зізнається, що навчання справді було інтенсивним і важкими. Корейську мову вони вивчали, зокрема читаючи тексти про Кім Ір Сена, лідера-засновника КНДР. Ідеологія була частиною навчальної програми.
Разом з тим студенти мали дещо більше можливостей побачити життя в Пхеньяні, ніж має пересічний турист
“Я витратив багато часу на дослідження. Хоча ми мали ходити лише до кількох магазинів для іноземців, розташованих на вулицях за межами гуртожитку, ми запитали інших північнокорейських студентів, як далеко, на їхню думку, ми можемо зайти. Ми досліджували центр міста та місцеві магазини та кілька разів їздили на метро”, – згадує болгарин.
Лише одного разу солдат на вулиці запитав у них документи. Хоч інцидент не мав жодних наслідків для двох іноземних студентів, болгарин згадує його як дуже тривожний. Щойно солдат повернув їм паспорти, вони одразу помчали назад до гуртожитку.
Після місяця навчання в Пхеньяні Тодор Мерджанов із товаришем повернулися до Болгарії. Зараз він із сумом згадує про північнокорейських студентів, з якими вдалося потоваришувати.
“Я спілкувався з молодими північнокорейцями, запитуючи їх про їхні амбіції. Багато студентів хотіли того ж, що й ми: подорожувати та пізнати світ. Я був розчарований і засмучений, знаючи, що вони не можуть подорожувати, як я”, – каже він.
Через два роки після того Мерджанов поїхав до Південної Кореї. І там він зміг відвідати 38-му паралель – демілітаризовану прикордонну зону між Північною та Південною Кореєю.
“Дивлячись через кордон на північнокорейські пагорби та поля вдалині, я чітко бачив імена та обличчя людей, яких я там знав. Знаючи, що я більше ніколи не побачу їх і не поговорю з ними, я з жалем думав про те, чим вони зараз займаються”, – розповів болгарин.
Інші враження мандрівників, що побували в незвичних місцях
Як писав УНІАН, жінка з Британії сама проїхала через усю Саудівську Аравію і розповіла про те, що найбільше здивувало. За останні роки ця країна значно послабила свої суворі релігійні правила, які стосуються прав жінок, що й зробило поїздку можливою.
Також ми розповідали про найбільш ізольоване місто Америки, де майже все населення живе в одній багатоповерхівці. Віттіер був збудований, як військова база, але зараз це просто невеличке містечко з одним єдиним житловим будинком на 14 поверхів.
