Готуватися до зимових свят уже зараз закликає співорганізаторка першої різдвяної ходи в Ганновері, харківʼянка Тетяна Махаринська.
«Великі заходи потребують ґрунтовної підготовки, — вважає пані Тетяна. — А події, які презентують українську традиційну культуру іноземцям, — і поготів. Активна фаза має тривати щонайменше три місяці, а внутрішньокомандну роботу варто розпочинати ще раніше. Ми побачили, що така хода не лише гуртує українців, а й викликає щире зацікавлення та захват у місцевих жителів».
Перша різдвяна хода в Ганновері тривала 2,5 години. Їй передували близько десяти майстер-класів із виготовлення різдвяної атрибутики та знайомства з традиціями. На саму подію зʼїхалися українці з навколишніх міст — понад 200 колядників обʼєднали свої голоси у святкових співах.
Як ця ініціатива працює на культурну дипломатію та як підготувати подібний проєкт під час війни, Вчасні новини дізнавалися у пані Тетяни — співорганізатора та секретаря української спільноти «Вітрила», що діє в Німеччині з 2024 року.
«Я родом із Лозової, у дитинстві ми завжди колядували й щедрували»
Промислова Лозова на Харківщині відома своїм ковальсько-механічним заводом, потужним залізничним вузлом, а від початку повномасштабного вторгнення — ще й залізною незламністю. Ворог так і не зміг здолати це місто залізничників. Резонансний ракетний удар 20 травня 2022 року по щойно відремонтованому Лозівському міському палацу культури став однією з найгучніших трагедій та водночас символом російського культурного геноциду. Але окупантам не збагнути, що руйнація стін неспроможна знищити культуру в українському серці. Історія уродженки Лозової — яскраве підтвердження того, як далеко може сягати й масштабуватися плекана з дитинства любов до рідних традицій.
«Я родом із Лозової, — починає свою розповідь Тетяна Махаринська. — У дитинстві ми завжди колядували й щедрували. У шкільні роки для цього багато зробила вчителька, яка відповідала за позакласні заходи. Ми вбиралися в кожухи й хустки, водили козу, ходили з колядками до вчителів, співали “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Уже коли я жила в Харкові, сусіди ходили посівати одне одному, а по селах різдвяні традиції взагалі ніколи не згасали».
Утікаючи від обстрілів і рятуючи дітей після початку повномасштабного вторгнення, Тетяна виїхала з Харкова. Зупинившись у німецькому Ганновері, знайшла коло однодумців, разом з іншими небайдужими українцями, які емігрували через війну, долучилася до створення української спільноти «Вітрила». Ідея проведення різдвяної ходи одразу відгукнулася в її серці, і Тетяна у складі команди «Вітрил» доклала всіх зусиль, щоб втілити її в життя.
«Хочеться відійти від позиції жертви. Українці — носії визначної культури, що сягає глибини століть…»
Ідея проведення заходу належить українсько-німецькій музичній школі MusikLabor, яка є партнером ГО «Вітрила». Директорка школи Софія Чайкіна народилася в росії, але багато років прожила в Україні й евакуювалася до Німеччини з Києва. Вона розмовляє українською, відкрито називає рф країною-терористкою, а в її школі викладають виключно українською або німецькою мовами.
Команда ГО «Вітрила» масштабувала цю ідею та перетворила її на потужний інструмент промоції нашої традиційної культури.
«Самій ході передувало проведення багатьох майстер-класів, де ми розповідали про глибинний зміст українських традицій та значення різдвяної атрибутики, — розповідає співорганізаторка. — Ми провели два заняття з розпису різдвяних зірок, одне – з плетіння павука із соломи, ще одне — зі створення масок для колядок. Також організували два майстер-класи з плетіння різдвяних вінків, кілька репетицій із розучуванням колядок, а також провели вечорниці на Катерини з хусткуванням, дівочими ворожіннями й народними піснями».
Такі передноворічні зустрічі відвідали понад пів сотні людей. Паралельно організатори розповідали про значення кожного атрибута в соцмережах, щоразу анонсуючи майбутню ходу.
Окрім презентації суто українських звичаїв, команда шукала й точки дотику з німецькою обрядовістю. Як виявилося, традиція виготовляти різдвяні прикраси із соломи так само побутує в Німеччині, як і плетіння солом’яного різдвяного павука в Україні.
Пані Тетяна наголошує: «Хочеться відійти від сприйняття українців іноземцями як жертви. Натомість прагнемо показати, що ми — носії визначної культури, яка сягає глибини століть. У нас із народами Європи значно більше спільного, ніж здається на перший погляд».
«Я мрію про те, щоб різдвяна хода з українськими колядками та атрибутикою проводилася не лише в різних містах Німеччини, а й в інших країнах світу»
Щоби хода відбулася за всіма німецькими законами, довелося провести тривалу підготовчу роботу: від офіційного листування з мерією Ганновера та узгодження маршруту з поліцією до масштабної рекламної кампанії.
«Ми від самого початку заявляли, що орієнтуємося на 200 учасників. Продумували звуковий супровід, ліхтарики, порядок колядок — усе до дрібниць, — розповідає Тетяна Махаринська. — Нас супроводжували два екіпажі поліції. Під час ходи ми робили кілька зупинок: на одній проводили розважальні конкурси, на іншій — священник Свято-Володимирської громади Української православної церкви в діаспорі біля історичних руїн церкви Аегідієнкірхе звершив молитву за воїнів та Україну».
Того дня лунали не лише українські колядки, а й німецькі, англійські, молдовська та італійська різдвяні пісні. Щоби долучитися до дійства, українці з’їхалися з десяти навколишніх населених пунктів, чимало з них — із власною різдвяною атрибутикою. Перехожі зупинялися, фотографували й підспівували колоні. Відео заходу миттєво розлетілося соцмережами, зібравши сотні поширень і тисячі переглядів.
«У такі моменти починаєш вірити в різдвяне диво, — підсумовує пані Тетяна. — І попри цього чорного гнилого сусіда, починаєш вірити, що в нашого світу є майбутнє».
«…не сидіти вдома, склавши руки, а діяти…»
Українська спільнота «Вітрила» зародилося в Ганновері спершу як онлайн-спільнота, яка почала залучати експертність учасників з різних питань: навчання, робота, співбесіди, медицина тощо. Згодом учасники вирішили перейти також і у формат офлайн і організували день відкритих дверей із низкою майстер-класів та вебінарів, зі смаколиками й чаюванням для дітей та дорослих. З того часу об’єднання провело чимало різних активностей, має свій сайт і ютуб-канал, на якому можна переглянути близько 80 відео на допомогу українцям у Німеччині. Діяльність «Вітрил» широко представлена на сторінках у соцмережах. Очолює організацію одеситка Галина Бєлих — коуч за професією, що допомагає українцям знайти своє місце в нових реаліях. Безперечно, однією із головних подій року є різдвяна хода, до якої команда вже розпочала підготовку.
«Те, що ми зараз розкидані по світу у чорні для країни дні, має спонукати кожного не сидіти вдома, склавши руки, і чекати невідомо чого, а використати цю можливість і діяти – кожен у своїй сфері, щоб світ більше дізнався про Україну», — вважає Тетяна Махаринська.
Ми бажаємо «Вітрилам» попутного вітру у розбудові українського комʼюніті, вдалої підготовки до різдвяної ходи. Досвід організації переконує, що для справжньої любові відстаней не існує, і колядки з Лозової дзвінко відлунюють аж у Ганновері.
Практичний досвід для вашого міста
Друзі, якщо хтось із вас хотів би втілити ідею різдвяної ходи у своєму місті чи своїй країні, сконтактуйте з «Вітрилами» — команда охоче поділиться досвідом. Залишаємо посилання на їхні профілі у соцмережах та ютуб-канал.
Телеграмканал «Перша різдвяна хода в Ганновері»: https://t.me/hodahannover
Ютуб-канал комʼюніті «Вітрила»: https://www.youtube.com/@Witryla
Телеграм-канал українського комʼюніті «Вітрила»: https://t.me/witryla_info Інстаграм: https://www.instagram.com/witryla_integration_hub
Олена Рєпіна