Є одна вірна ознака того, що російський диктатор Володимир Путін відчайдушно шукає визнання: він “спонтанно” виходить назустріч натовпу прихильників. Саме це сталося 20 серпня під час першої поїздки російського лідера за межі Москви після того, як українські війська здійснили зухвалий транскордонний рейд і захопили чималу територію в Курській області РФ.
На відміну від своїх попередників Михайла Горбачова і Бориса Єльцина, 71-річний диктатор – колишній офіцер КДБ – ніколи не змішувався з простими людьми без крайньої необхідності, пише The Times. Проте в останні місяці його “вилазки” на публічні прогулянки стали звичним явищем.
“Старіючий російський лідер ставав дедалі більш відлюдькуватим ще до того, як пандемія підштовхнула його до самоізоляції, яку він майже ніколи не порушував, навіть під час бойових дій в Україні. Його ніде не було видно на лінії фронту в Україні у 2022 році або, в міру розвитку війни, на південному заході Росії після того, як він почав піддаватися українським атакам”, – йдеться у матералі.
Проте 23 червня 2023 року стається заколот – ватажок приватної військової компанії “Вагнер” Євген Пригожин очолив своїх найманців у невдалому поході на Москву. І раптом, через чотири дні, коли всі відвідувачі Путіна все ще повинні були сидіти на ізоляції і проходити тестування на Covid, володар Кремля приголомшив усіх публічною прогулянкою у віддаленому кавказькому регіоні на півдні Росії.
“Коли він позував для селфі та цілував молоду дівчину, державне телебачення порівняло чітко зрежисовану появу з прийомом рок-зірки. Цієї весни Путін, демонструючи подібну публічну взаємодію, зупинив свій кортеж посеред невеликого містечка Торжок на північний захід від Москви, де стратегічно розміщений натовп прихильників, відокремлений від нього поліцейськими бар’єрами, був готовий привітати його. Всього за чотири дні до цього озброєні терористи штурмували концертний зал, в результаті чого загинуло 145 осіб. Путін так і не відвідав місце події, не зустрівся з тими, хто вижив, і сім’ями загиблих”, – наголошує видання.
Вторгнення іноземних військ на російську територію вперше з часів Другої світової війни, під час якого українські війська захопили частину південно-західної Курської області, теж не викликало особливої реакції з боку Путіна. На нещодавній зустрічі, присвяченій операції українських військ, він продовжував називати події на Курщині “ситуацією”.
“Російський лідер намагався не показувати, що сталося щось незвичайне. Він не зробив жодного звернення до нації і не відвідав обласний центр Курськ, переповнену росіянами, які майже за одну ніч стали біженцями у власній країні. Але найпевнішою ознакою того, що вторгнення вразило Путіна до глибини душі, стало те, що у вівторок ввечері він вирішив заскочити на Кавказ на зворотному шляху з поїздки до Азербайджану”, – вважає автор.
Окрім досить стандартного візиту на ферму і до військового училища, Путін також відвідав матерів жертв облоги школи в Беслані в 2004 році. Це сталося вперше за 20 років.
І так само, як і після двох попередніх катастроф, Путін зупинив свій кортеж, цього разу посеред міста Владикавказ, і пішов до сусіднього парку, де до нього і його охоронців незабаром підбігла група підлітків, що розмовляли по телефону.
“Хлопчики-підлітки були зацікавлені в тому, щоб зробити селфі з Путіним, і майже не виявляли прихильності, за винятком одного хлопця, який вигукнув: “Володимир Володимирович, я вас люблю!”. Отримавши свою порцію народної підтримки, Путін відійшов до свого автомобіля після всього лише 40 секунд селфі”, – резюмує видання.
Бої в Курській області і “турне” Путіна
Днями російський диктатор Володимир Путін навідався до Азербайджану. Як наголошують в американському Інституті вивчення війни, цей вояж прямо повʼязаний з українською операцією в Курській області РФ.
Так, однією з важливих цілей міжнародного візиту Путіна була спроба переключити увагу з українського вторгнення в Курську область, з огляду на зусилля Кремля щодо применшення масштабів і наслідків операції ЗСУ. Крім того, реакція Путіна на “курську ситуацію” виявила деякі зрушення в кремлівській вертикалі влади протягом останніх кількох місяців.
