З 2022 року Українська мережа за права дитини (УМПД) допомогла 450 дітям і молодим людям повернутися з тимчасово окупованих територій України та з депортації. Наймолодшій дитині на момент повернення було тільки три місяці. У 2023 році УМПД приєдналася до ініціативи Президента України Bring Kids Back UA.
Діти та молоді люди, яких супроводжувала УМПД, розповідали про постійний психологічний тиск в окупації. Їм нав’язували думку, що України не існує, що українська ідентичність не має права на існування, а сама Україна та її люди нікому не потрібні й ніхто не боротиметься за них. Натомість росію представляли як єдину країну, яка нібито може подбати про їхнє майбутнє. Цей тиск відчувався в школах, повсякденному житті, спілкуванні з оточенням і поступово проникав у найособистіший простір дітей. Тому для багатьох із них бажання виїхати було не лише прагненням опинитися в безпеці. Це було бажання повернутися туди, де можна вільно говорити українською, не приховувати своєї ідентичності, самостійно визначати своє майбутнє і просто бути собою.
З цим зіткнулася й родина Кіри та Дмитра, які після початку повномасштабного вторгнення залишилися з мамою в окупації. Мамі погрожували забрати Кіру, бо вона, аби вберегти доньку від зросійщення, не віддала її до російського дитсадка. Дмитро навчався онлайн в українській школі, але згодом був змушений піти до школи з російською програмою. Після виїзду діти й мама возз’єдналися з батьком, який пройшов російський полон.

11-річний Денис із Маріуполя зміг обійняти маму після двох років розлуки. В окупації він жив із бабусею й доглядав за нею, бо через стан здоров’я вона не могла вставати з ліжка. Мама шукала спосіб вивезти сина, і зрештою з виїздом допомогла команда УМПД.
Для 17-річного Кості причиною термінового виїзду з Росії стало побоювання, що після повноліття його можуть призвати до російської армії. Його домівка опинилася під окупацією у 2014 році, а згодом мама вивезла його до Росії і мріяла, що син приєднається до російського війська. Хлопець хотів повернутися в Україну й зміг виїхати за підтримки УМПД.
Карина почала навчатися в київському університеті дистанційно, ще перебуваючи в окупації. Вона хотіла виїхати ще у 17 років, але тоді їй це не вдалося через те, що мати не підтримувала вибір доньки. Після того як Карині виповнилося 18 років, команда УМПД допомогла їй виїхати.

Понад два роки брати Петро, Рома та Олексій жили з мамою в окупації. Самостійний виїзд коштував дорого, тож старший брат поїхав на заробітки, хоча хвилювався, що залишає маму саму. Вона мала проблеми зі здоров’ям, а потрібних ліків у місті бракувало. Російські волонтери видавали ліки лише людям із російськими паспортами, які родина відмовилась оформлювати.
Після смерті мами старший брат разом із її подругою побоювалися, що хлопців можуть вивезти до Росії для усиновлення, тож із виїздом зволікати не можна було. За підтримки команди УМПД брати змогли виїхати з окупації.
«Повернення дитини — складний і часто непередбачуваний процес, у якому кожен етап залежить від безпекової ситуації, наявності документів, проходження перевірок і можливості знайти безпечні шляхи. Якщо обставини змушують змінювати маршрут, процес фактично доводиться починати заново: шукати нові можливості, узгоджувати переміщення і чекати на безпечне вікно для виїзду. Дорога може тривати кілька днів, а іноді й значно довше. Увесь цей час ми залишаємося на постійному зв’язку з дітьми, молодими людьми та їхніми рідними, координуємо кожен крок і шукаємо рішення. Адже для нас важливо не просто організувати виїзд, а зробити все можливе, щоб кожна дитина безпечно повернулася додому», — розповідає Дарʼя Касьянова, голова правління УМПД.
Лише невелика частина дітей виїхала разом із батьками чи іншими рідними. Ті, хто виїжджав без супроводу родини, після повернення прямували до рідних на підконтрольній Україні території. Жодну з повернених дітей не влаштували до інтернатного закладу.









Як звернутися по допомогу
Якщо ви або ваші знайомі плануєте виїзд з окупації чи повернення після депортації, зверніться до Української мережі за права дитини зручним для вас способом:
- залишайте заявку за посиланням
- телефонуйте: 050 015 58 46
- пишіть: ucrn.office@gmail.com
- скористайтесь чат-ботом в Telegram : @ucrn_bot
Команда безоплатно допомагає дітям, молодим людям віком до 23 років та їхнім рідним повернутися на підконтрольну Україні територію. Усі дані заявників залишаються конфіденційними.
Імена дітей та молодих людей у тексті змінено з міркувань безпеки.

