Через незнання термінів або помилки у виборі нотаріуса українці ризикують втратити право на спадкове майно. Під час воєнного стану процедура оформлення квартири, авто чи землі має свої нюанси, і якщо пропустити важливі деталі, відновлювати права доведеться через суд.
Вчасні Новини пояснюють, як правильно подати заяву, які особливі правила діють зараз та як отримати свідоцтво без зайвих правових перешкод.
Час та місце відкриття спадщини, куди подавати заяву
Спадщина відкривається у день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття справи зазвичай є останнє місце проживання померлого. Проте, якщо остання адреса невідома, закон визначає місце відкриття за розташуванням нерухомого майна або його основної частини. За відсутності нерухомості орієнтуються на місцезнаходження основної частини рухомого майна, наприклад, автомобіля чи банківських рахунків.
Окремі правила діють для специфічних категорій громадян. Для військових строкової служби та студентів місцем відкриття є адреса, де вони жили до призову чи початку навчання. Для мешканців інтернатів або інших закладів соціального призначення справу відкривають за місцезнаходженням цієї установи. Якщо ж людина перебувала у місцях позбавлення волі, до уваги беруть її останнє місце проживання до затримання, а для жителів монастирів чи храмів — місцезнаходження відповідної культової будівлі.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Проте на територіях, де органи влади тимчасово не працюють, або там, де ведуться бойові дії чи триває тимчасова окупація росією, справу може завести будь-який нотаріус на підконтрольній території.
Черговість спадкування за законом
Якщо померлий не залишив офіційного розпорядження, його майно розподіляється за законом між родичами. Вони розділені на п’ять послідовних черг, де кожна наступна група отримує право на спадщину лише у разі повної відсутності, відмови або позбавлення права спадкувати представників попередньої черги.
Головний пріоритет мають найближчі люди, які утворюють першу чергу: чоловік або дружина у зареєстрованому шлюбі, батьки та діти. Для дітей статус шлюбу батьків не має значення, якщо батьківство офіційно зафіксоване у свідоцтві про народження.
Далі право на майно переходить за такою схемою:
- друга чергу включає рідних братів і сестер, а також дідусів та бабусь померлого;
- третя черга складається з рідних тіток і дядьків спадкодавця;
- четверта черга передбачає право на майно для осіб, які проживали зі спадкодавцем однією родиною щонайменше п’ять років до моменту його смерті;
- п’ята черга охоплює решту родичів, зокрема племінників чи троюрідних онуків, а також утриманців [cite: Переліки з маленької літери та крапка з комою після кожного речення. В останньому – крапка. Якщо переліки – питання, то речення пишемо з великої літери й наприкінці кожного знак питання].
До категорії утриманців закон відносить неповнолітніх або непрацездатних осіб (осіб з інвалідністю та пенсіонерів), які не були членами сім’ї, але мінімум п’ять років одержували від померлого регулярну грошову допомогу, що була для них єдиним джерелом існування. Держава також захищає інтереси інших родичів, серед яких прабабусі, прадідусі чи двоюрідні брати і сестри.
Важливим фінансовим бонусом для спадкоємців першого та другого ступенів споріднення є нульова ставка оподаткування. При оформленні майна чи укладенні договорів дарування для цих категорій нотаріус не має права вимагати документи про оціночну вартість нерухомості чи автомобіля.
Особливості оформлення спадщини за заповітом
Заповіт є особистим розпорядженням людини щодо свого майна на випадок смерті. Його можна у будь-який час змінити або скасувати. Кожен новий заповіт автоматично скасовує попередній — повністю або в тій частині, де є суперечності. Майно при цьому можна залишити не лише родичам, а й стороннім особам, організаціям або державі.
Водночас закон встановлює захист для найбільш вразливих членів родини, гарантуючи їм право на обов’язкову частку незалежно від змісту заповіту. На неї можуть претендувати малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки, а також непрацездатний чоловік або дружина. До цього переліку також входять діти, зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини. Натомість онуки, правнуки та родичі інших черг такого права не мають.
Розмір обов’язкової частки становить половину тієї частки, яка належала б спадкоємцю у разі спадкування за законом. Позбавити цього права за змістом заповіту неможливо, і воно не залежить від згоди інших спадкоємців чи місця проживання. Водночас у окремих випадках суд може зменшити її розмір — наприклад, якщо спадкоємець за заповітом тривалий час користувався житлом спадкодавця, а особа з правом на обов’язкову частку ним не користувалася, або з урахуванням інших істотних обставин, зокрема майнового стану сторін та їхніх відносин із померлим.
Для розрахунку обов’язкової частки враховується вартість усього спадкового майна — як заповіданого, так і незаповіданого, включно з банківськими вкладами та речами побуту. Спершу її виділяють із незаповіданої частини спадщини, а якщо її недостатньо — із заповіданої. Якщо ж спадкоємець і так отримує за заповітом майно, яке дорівнює або перевищує обов’язкову частку, ці правила не застосовуються.
Від такого права можна відмовитися — достатньо подати заяву нотаріусу. У цьому разі майно переходить до спадкоємців за заповітом.
Спадщину за заповітом оформлюють у нотаріуса за місцем її відкриття.
Які встановлені строки спадкування під час війни
Для прийняття спадщини (подання заяви) встановлюється строк у шість місяців, який починається з моменту смерті особи. Якщо право на спадок залежить від відмови інших спадкоємців, цей строк може становити три місяці.
Важливо враховувати особливості воєнного стану: якщо смерть зареєстрована пізніше ніж через місяць після факту смерті, 6-місячний строк обчислюється з дня державної реєстрації смерті у документах.
Заяву про прийняття спадщини потрібно подавати нотаріусу особисто у письмовій формі. Документи від представників за довіреністю не приймаються. Особи від 14 років можуть подавати заяву самостійно. Також заяву можна надіслати поштою (з нотаріальним засвідченням підпису) або через електронні комунікації з використанням КЕП.
Що робити, якщо пропустив 6 місяців для подання заяви
Якщо спадкоємець не подав заяву у встановлений термін, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Відновити це право можна двома шляхами:
- отримати письмову згоду інших спадкоємців, які вчасно прийняли майно;
- звернутися до суду, який за наявності поважних причин може визначити додатковий строк для подання заяви.
Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шестимісячного строку, відведеного для прийняття майна. Отримання цього документа є обов’язковим для майна, що підлягає державній реєстрації (нерухомість, авто). На відміну від терміну подання заяви, сама видача готового свідоцтва ніяким строком не обмежена і може відбутися у будь-який час після завершення шести місяців.