Ревізорка “Укрпошти” Віта Ковальова змінила звіти на кондитерські курси, а власну хату в Черкаському — на орендовану квартиру в Слов’янську заради мрії. Зареєструвала ФОП, аби працювати “по-чесному” та сплачувати податки. Тут пережила війну, евакуацію, повернення та черговий виїзд. Сьогодні жінка працює у Харкові, але її серце та рецепти назавжди належать Слов’янську.
Журналісти Вчасних Новин поспілкувалися з Вітою Ковальовою (DolceVita Jou Kovaleva Vita) та розповідають історію про те, як кулінарна мрія перетворилася на справу життя: від перших тортів для рідних — до авторських десертів, які замовляли у Слов’янську навіть у найважчі часи.
Від ревізій до кулінарного самовдосконалення
До 2017 року життя Віти було пов’язане з логістикою та суворим контролем. Переїхавши на Донеччину з Харківської області, вона працювала старшим інструктором та ревізором “Укрпошти”, перевіряючи відділення по Слов’янського та Лиманського районів. Проте за покликом душі жінка завжди прагнула творчості. Перші торти вона пекла для онука, аж поки захоплення не переросло у щось більше, ніж просто хобі. Пані Віта залишила стабільну роботу, щоб стати самоучкою в кондитерському мистецтві, але підійшла до цього з професійною відповідальністю.
“Мені так сподобалося, що я почала вивчати та буквально “ковтати” все, що тільки потрапляло на очі. Майстер-класи, рецепти, навчання. Це хочеться спробувати зробити, а потім ще, і ще. Шукала, вигадувала щось своє. Отримала одне замовлення, друге — і пішло. Але при цьому продовжувала шукати та експериментувати, навіть пряники малювала, поки не зрозуміла, що не маю хисту художника й взагалі це не те, чого прагну. Для мене важливо відчувати душу в тому, що роблю”, — каже майстриня.
Жінка постійно купувала професійні курси, щоб розібратися у тонкощах. Зокрема, вона детально вивчала технологію приготування тістечок макарон, адже хотіла знати кожну деталь: від правильної “спіднички” до ідеальної текстури начинки. У 2020 році вона остаточно перебралася до Слов’янська, щоб бути ближче до своїх клієнтів та розвивати власну справу.
Віта швидко стала відомою у Слов’янську та районі. Її знали як майстриню, яка створює не просто десерти, а справжні кулінарні шедеври. Завдяки активному просуванню в Instagram та “сарафанному радіо” клієнтська база росла щодня.
Читайте також: “Виїхали за кілька днів до трагедії”: історія майстрині з Ярової, чиє життя врятував бісер та випадковість
Перший досвід евакуації та повернення до Слов’янська
У 2022 році довелося швидко зібрати речі та поїхати з міста. Вона виїхала за два дні до ракетного удару по вокзалу у Краматорську. Тоді російський ракетний удар забрав життя 61 людини, ще 121 — дістали поранень. Перед цим Віта заїхала до сина у військову частину у Слов’янську, попрощалась і поїхала далі “край за очі”. Єдиною “ниточкою” стала знайома кондитерка з міста Золочів, яка запропонувала пожити у неї. Через Хмельницький вона дісталась туди й прожила три місяці, допомагаючи господарці пекти та прикрашати кондитерські вироби. За її словами, жила “як удома”, все було добре, але було розуміння, що зловживати гостинністю все ж “не по-людські”.
Потім був Кременчук. Там вона знову почала пекти, зняла квартиру, знайшла клієнтів і відчула, що може відновитись будь-де. А коли наприкінці 2022 року жінка була змушена приїхати додому через поранення сина, місто чекало на її повернення.
“Я повернулася додому 25 грудня 2022 року, і під Новий рік робота буквально закипіла. Щойно постійні клієнти дізналися про моє повернення — телефон не замовкав від дзвінків. Ці п’ять днів я провела на кухні практично без сну та відпочинку. Відчувати таку щиру радість людей було безцінно”, — ділиться Вікторія.
Охочих спробувати десерти ставало дедалі більше, тому майстриня вирішила легалізувати власну справу. У 2024 році вона офіційно зареєструвала ФОП та найняла професійну бухгалтерку, щоб зосередитися виключно на творчості. Для Віти було принципово важливо працювати у правовому полі, сплачувати податки та знати, що її праця підтримує рідне місто.
Читайте також: Під обстрілами та з вірою в диво. Як майстриня зі Слов’янська створює іграшки, що дарують розраду
Нове життя та солодкі посилки з Харкова
Чергова хвиля обстрілів у грудні минулого року, коли ракети поцілили в будівлю школи №17 та котельню, що розташовані поряд з будинком, змусила жінку знову змінити життя та переїхати до Харкова. Зараз жінка знову налагоджує бізнес, знаходячи нових шанувальників свого таланту.
“Торти поштою неможливо відправити — декор може пошкодитися. Тому їх створюю для місцевих жителів і поки що не маю великих обсягів замовлень. А от зефірні квіти, макарони, тістечка чи ескімо — так. Сьогодні відправляла великий зефірний букет у Львів для нареченої. Робота над таким букетом займає близько шести годин: три на самі квіти і ще три на збірку”, — розповідає майстриня.
Смак рідного дому: яким буде торт “Слов’янськ”
Головною мрією майстрині було і є створення гастрономічного символу міста, за яким досі сумує й куди планує повернутися після завершення війни. Вона переконана, що Слов’янськ заслуговує на свій унікальний десерт, який би асоціювався з його затишком. Віта опитала місцевих жителів, і разом вони створили концепцію ідеального смаку.
“Для мене Слов’янськ асоціюється з абрикосами. Вони там зацвітали найпершими, та й взагалі дуже багато дерев по всьому місту. Слов’янськ — це домашнє, тепле місто, тому і торт я бачу сонячним, помаранчевим. У рецепті обов’язково мають бути абрикоси, горіхи та карамель. Я вже розробляла одну начинку з профітролями всередині, але ще шукаю той самий ідеальний, насичений смак. Дуже шкодую, що не встигла завершити це до від’їзду “, — каже кондитерка.
Попри те, що Віта виросла на Харківщині, саме Слов’янськ залишається її головним магнітом. Вона досі згадує прогулянки у “Шовковичному” (міський парк у центрі міста — ред.), які давали їй сили працювати далі.
Жінка вірить, що обов’язково повернеться додому і її фірмовий абрикосовий торт стане візитівкою відродженого Слов’янська.
Читайте також: Бісер, гільзи та волонтерство: незламний світ краматорчанки Дар’ї Паршиної