В Одесі не вщухають пристрасті навколо перейменування вулиць, провулків, скверів і площ. Після того, як відповідне розпорядження начальника Одеської ОВА Олега Кіпера зі списком назв стало публічним, одесити (і не лише) бурхливо обговорюють “радикальні заходи” військової адміністрації.
Суперечка в соцмережах відбувається і між мером міста Геннадієм Трухановим та вже згаданим головою місцевої ОВА Олегом Кіпером. Перший заявив, що міська влада раніше вже перейменувала сотні топонімів, а те, що сталося зараз – “обнуляє” Одесу. Також він розпочав опитування щодо того, чи підтримують одесити такі перейменування та пообіцяв “вжити всіх законних заходів” для скасування рішення ОВА. Своєю чергою, Кіпер відправив незадоволених до Москви “погуляти імперськими вулицями”…
Усе це тижневе бурхливе обговорення пов’язане з тим, що “під ніж” пішли імена відомих письменників, акторів, учених… Здебільшого всі вони жили чи народилися в Одесі та, так чи інакше, залишили слід в історії міста. Біографії цих людей, зі зрозумілої причини, пов’язані з СРСР чи Росією. Частина з них отримувала від тодішньої влади різні “плюшки” – сталінські та (або) ленінські премії, звання та інше. Серед найбільш відомих – один із піонерів ракетно-космічної техніки Валентин Глушко, поетеса Віра Інбер, композитор Ісаак Дунаєвський, льотчик-космонавт Георгій Добровольський, режисер Амвросій Бучма, чотириразовий номінант на Нобелівську премію Костянтин Паустовський, Нобелівський лауреат Іван Бунін, сатирики Ільф і Петров, письменник Ісаак Бабель (за злою іронією – розстріляний за наказом Сталіна), а з більш сучасних – сатирик Михайло Жванецький…
Чи справедливо “викреслювати” ці імена? Думки розійшлися. З одного боку, кажуть, Одесу свого часу просто наповнили “міфами” і просували, зокрема, письменників, які хоч і пов’язані з містом, але проживали в Москві. Так, певні одесити колись поїхали туди: одні – через свідомий вибір, інші – через те, що були видавлені владою з міста (навіть з території УРСР) як неугодні. Дійсно, у біографіях багатьох є, як то кажуть, “скелети у шафі”: хтось оспівував пролетарську революцію, хтось встиг повоювати на боці Червоної (чи Білої) армії, хтось складав радянські агітаційні вірші чи навіть висміював ідею про вільну Україну…
З іншого боку, є думка, що скасування деяких назв – помилка, через яку дійсно відбувається “вихолощування ідентичності” міста. Мовляв, можна обійтися без маркерів імперського минулого, наприклад, Пушкіна, Чайковського, Толстого, але прізвища деяких місцевих знаменитостей можна було б залишити, тому що вони свідчать про “унікальність мегаполіса” на рівні генетичної пам’яті…
Як вважає, наприклад, історик та екскурсовод (наразі служить у ЗСУ) Олександр Бабич, не треба “віддавати” російським окупантам поетів, письменників та людей, які воювали з нацизмом у Другій світовій війні. Невже усі поголовно були зрадниками України, ідеологами “русского мира”?
В Одеській ОВА запевняють, що під час перейменування витримали норми закону, а пропозиції теж напрацьовувались у бурхливих дискусіях. Нові топоніми отримали імена Героїв, які віддали життя за Україну під час війни, розв’язаної РФ. Також серед нових назв – імена людей, які відстоювали незалежність країни в інші часи, або були відомими вченими, художниками та педагогами. Окрім того, деяким вулицям та площам повернули історичні назви.
Здавалося б, питань не повинно бути. Тоді чому стільки скандалів?
Значній частині назв, які потрапили під перейменування, й справді не місце на карті сучасної Одеси. Проте скасування деяких – на межі фолу – певні перейменування незрозумілі або нелогічні. Наприклад, “прибравши” назву вулиці на честь одного діяча, десь неподалік залишили на честь іншого, який взагалі немає стосунку до Одеси та міг би безболісно “піти на спочинок”. Також ширяться чутки, що нібито певні назви з’явились виключно під тиском деяких зацікавлених осіб. І якщо це правда, то, погодьтесь, це зовсім не комільфо…
Увічнення сучасних Героїв, які віддали життя за незалежність України – окреме питання. Чи це потрібно? Безперечно! Люди мають знати про них якомога більше – імена, біографії. Власне, подібна інформація необхідна стосовно всіх нових назв, щоб не виникало нерозуміння та відторгнення, не було пліток та домислів. Бо наразі таких даних дуже мало й далеко не всі одесити розуміють, хто є хто. Це важливо, адже просто зараз пишеться нова сторінка в історії українського міста, яке потерпає від вторгнення РФ разом зі всією країною.
