Просто уявіть, що замість спротиву ми могли б отримати білоруський варіант і жодного шансу вирватись

Просто уявіть, що замість спротиву ми могли б отримати білоруський варіант і жодного шансу вирватись

Просто уявіть, що замість спротиву ми могли б отримати білоруський варіант і жодного шансу вирватись

Терпіння ніколи не було нашою сильною стороною. Скоріше впертість і затятість.

Але інтуїтивно ми майже завжди обирали правильний напрямок, навіть коли помилялись. Такі дивні наслідки колективної унікальності)))

Уявляєте скільки мільярдів в нас вбухали москалі, щоб підкорити без зброї, бо війна дуже дороге “задоволення”?

Але до 2010 в них не сильно виходило. Хоча економічно нас практично скупили. Знищили майже весь військовий потенціал (передали, продали, підірвали). Зруйнували купу виробництва. Упц мп засмітило мізки і душі. А ми все не кидались в “братні обійми”…

Яник прискорив війну. Він запустив процес своєю тупістю і не дотягнув до виборів 2015. Де такий собі умовний новинський мав перемогти і все. Ми знову “в сім’ї”.

Просто уявіть, що замість спротиву, навіть такого кривавого, як зараз, ми могли б отримати білоруський варіант і жодного шансу вирватись. І повірте, смертей було б набагато більше, плюс депортації мільйонів, плюс…

Ну ми це все проходили з 1921, нема чого повторювати…

В 2014 ми встояли попри всі закони фізики.

В 2019 українці знову зробили дивний вибір. І три роки обрані доводили світу теорії “миру в очах”, дружби і жвачки з тими, хто нас вбиває століттями. Мирні і пухнасті.

Хтось пропустив всі уроки історії в школах, або просто тупі ідіоти, якщо щиро вважають, що зможуть “пропетляти” з руснею.

При цьому “радикали” не робили “переворот”, не було збройних заворушень і бунтів. Хоча придушити пару десятків падл було потрібно. Але це був би привід. Поганий.

Тому коли в 2022 х#йло не витримав і вирішив прискорити процес поглинання, світу не було потрібно доводити, хто тут жертва. Три роки фактичної демілітаризації бачили всі…

В 2022 знову фантастика, “попри всі закони фізики і хімії”. І вже три роки пережовуємо москалів, як бургер. І паралельно виховуємо тих, кого обрали “втомлені від війни”, саме для ведення війни. Виховуємо для спротиву. Знову. Бо, хто забув, до “армія, мова, віра” теж був довгий і важкий шлях виховання.

І мені здається, що нам це вдається. На марші, виправляючи посилки, продовжуючи реформи, борючись з гнидами (куди ж без них).

Джерело: Кураторка музею ЗСУ, громадська діячка, волонтерка, архітекторка та фотокор Олена Іванова

Останні новини

Інструкції Бізнес ВПО Ветерани Виплати Виплати ВПО Війна Військові Гарячі лінії Грант Грошова допомога Гуманітарна допомога Доба на Донеччині Донецька область Допомога ВПО Діти Дія Евакуація Електроенергія Житло Компенсація Корисно знати Корисні контакти Медицина Мобілізація Міжнародна допомога Новини Донеччини Новини Краматорська Новини Слов'янська Обстріли Донеччини Окупація Особи з інвалідністю Офіційні контакти Донеччини Переговори Переселенці Покровськ Політика Прифронтові регіони Психологічна допомога Реєстри Робота Руйнування Субсидії ТОТ Телефони гарячих ліній