Ситуація на Покровському напрямку – постійно в інформаційному полі. І варто зазначити, що для росіян дуже важливо навіть не вихід на Покровськ, як такий. Не лише вихід на кордони Донецької області найближчим часом чи, тим паче, рух у бік Дніпропетровської області. Для них надважливо – видавити наші війська з Вугледару.
Тут вони намагаються тиснути на наші гарнізони – Курахівський та Вугледарський. Вони для росіян – як кістка у горлі. Тому ворог намагається великими кліщами охопити територію з виходом на Покровськ зі сходу, а також намагається висунутися з півдня – з боку Старомайорська та Урожайного. Водночас росіяни намагаються створити менші кліщі – з півдня, півночі та сходу, щоб оточити сам Вугледар.
Допоки Сили оборони України знаходяться в районі Вугледару, для ворога цей напрямок – дуже небезпечний. Адже з цього плацдарму можна діставати до всіх сухопутних доріг у Крим. Так, з Ростова залізна дорога йде через Волноваху – це зовсім неподалік від Вугледару. Трохи на південь – і з Вугледару можна дістати до мосту через річку Кальміус. Так само з Вугледару можна дістати до сухопутних трас у районі Маріуполя. Там всього 80 кілометрів, тож, за великим рахунком, можуть відпрацювати, приміром, HIMARS.
Чого варто чекати від ворога найближчим часом? Наразі у росіян стоїть задача розв’язати питання Вугледарського гарнізону. Тож, упершись в нашу оборону на Покровському напрямку, вони будуть атакувати південніше. Цілком логічно, якщо це й буде задачею Росії на час осінньої наступальної кампанії.
На тлі подій у Курській області та масової операції РФ під Покровськом, виникає запитання: звідки у росіян резерви для того, щоб відкривати ще одну активну ділянку фронту? Але варто розуміти, що йдеться не про резерви – задіяні для наступу війська в них там стоять вже давно. Ця операція росіян була продумана в рамках літньої наступальної кампанії. За задумом ворога, ці його сили й мали почати наступ на Вугледар після того, як будуть перейдені основні лінії постачання Вугледарського гарнізону. Раніше для них це було б самогубством – ми вже бачили, коли на тому напрямку Сили оборони повністю знищили дві бригади морпіхів ворога.
Тому росіяни чекали. Розвернуті в районі Волновахи резерви – завжди там були і чекали слушного моменту. І щойно ворог дійшов до Покровська й отримав можливість тиснути з півночі на Вугледар, почалась ця операція.
Підлила масла у вогонь і думка росіян про те, що ми там можемо розпочати певну ротацію. Адже саме завдяки ротаціям наших сил РФ, свого часу, здобула більшість “перемог” – росіяни таким чином видавлювали нас і з Авдіївки, і з Очеретине, з частини Часового Яру, Торецька… Усі прориви, які вдалися росіянам, були зроблені під час таких ротацій.
Щодо до перспектив для Сил оборони, протягом останніх кількох днів росіяни ніде не просуваються на Покровському напрямку – там їх вдалося зупинити. Олександр Сирський провів там кілька днів, кілька бригад туди були заведені. Найбільш оптимальний варіант: якщо Курахівський та Вугледарський напрямки зараз також спробують підсилити, а десь (щоб зменшити ширину фронту і спробувати дотягнути до глибокої осені) – трохи відійти, особливо в районі Невельського.
Прийдуть дощі, росіяни не зможуть рухатися нормально. Ситуація для них значно ускладниться: вони будуть у полях донецького чорнозему, й рухатися на техніці буде неможливо.
Ускладнює для ворога ситуацію ще й те, що їхній клин до Покровська за шириною фронту вузький – до 20 км. А по довжині довгий – до 50 км. Це дуже небезпечний стан для росіян. І якщо в такому стані ми їх зупинимо до цього моменту, то протягом зими вони там будуть знищені з флангів. Але це – лише за умови, якщо в нас буде достатня кількість сил та засобів.
Роман Світан, військовий експерт, полковник ЗСУ в запасі
