У Святогірську, який колись був перлиною туризму, сьогодні залишилося лише близько трьох сотень жителів, які опинилися у повній ізоляції. Вони живуть без централізованої води, газу та аптек, покладаючись на пічки та генератори, щоби пережити зиму. Єдиним життєво важливим “вікном” у зовнішній світ залишається відділення “Нової пошти”, через яке люди отримують пенсії та хоч якийсь зв’язок. Але й це рятівне коло закриється вже за кілька днів.
Святогірськ без голосів: як виживають ті, хто залишився
Під важким, похмурим небом, яке нависає над Святогірськом, одразу відчувається якась особлива, понура тиша. Не видно ані душі, ні найменшого руху. Пройдеш вулицею — і нікого не зустрінеш, лише порожні вітрини зачинених магазинів, що нагадують про колишнє життя. З довоєнних чотирьох тисяч тут лишилося не більше трьох сотень жителів, серед яких є і діти. І ця гнітюча тиша вражає та приголомшує, наче потрапляєш у зону, що повністю позбавлена життя. Навіть крик ”Люди, ви де?” розчиниться у повітрі, залишаючи по собі лише відлуння, яке час від часу розривають лише далекі різкі та металево-холодні звуки залпів.
Інфраструктура Святогірська серйозно пошкоджена, і відновити її наразі немає можливості. Газопостачання відсутнє повністю, централізоване водопостачання не працює з 2022 року, а електромережі регулярно зазнають ушкоджень через обстріли. До міста не ходить жоден транспорт: навіть соціальний автобус припинив сполучення ще влітку, фактично залишивши Святогірськ у повній ізоляції. Єдине відділення “Укрпошти” також закрилося, що значно ускладнило отримання пенсій та державної допомоги.
На тлі цих викликів особливо гостро відчувається відсутність доступу до медикаментів: у Святогірську не працює жодна аптека. Місцеві жителі з гіркотою зазначають, що навіть у сусідньому Лимані, який також переживає важкі часи, аптеки функціонують, тоді як тут — ні. Про це розповідає й Олена, яка нині мешкає у будинку знайомих.
“Я з Лиману, але зараз живу тут, бо там просто неможливо знаходитися — вони (росіяни — ред.) гатять з усього, що тільки мають. Але час від часу навідуюсь туди, бо вдома залишився батько, якого не можу вмовити виїхати, і собаки. Там немає тиші взагалі, але аптека продовжує працювати. А у Святогірську — ні, хоча тут можна спокійніше пересуватися вулицями”, — каже жінка.
Замість газового опалення мешканці багатоповерхівок, якщо пощастить зі світлом, користуються електричними обігрівачами, подарованими благодійниками. Коли електрики немає, квартири швидко холонуть, а приготувати їжу можна лише на вулиці. Дещо легше тим, хто живе у приватному секторі: багато хто має пічки, які слугують і для обігріву, і для готування їжі. Воду там набирають із колодязів або свердловин, інколи споживаючи її навіть без перевірки якості.
“Нова пошта” — рятівне коло у повній ізоляції. І воно скоро зникне
До 2022 року у місті функціонували два відділення “Нової пошти”. Одне з них було знищено у жовтні 2025 року і тепер позначено в системі як закрите. Проте вантажне відділення №2 поки що функціонує в штатному режимі без обмежень за вагою.
В умовах фактичної ізоляції воно стало для Святогірська справжнім рятівним колом. Працюючи мінімальним штатом у три особи, воно обслуговує не лише місто, а й сусідній Студенок Харківської області. Завдяки наявності світла та інтернету саме тут люди можуть бодай іноді зв’язатися з рідними, отримати чи перевести у готівку пенсії, соціальні виплати та грошові перекази — за умови, що у відділенні є достатній запас коштів.
Ця можливість є критично важливою, адже саме сюди надходить і грошова допомога на придбання твердого палива, яку мешканці почали отримувати напередодні зими. Проте й це “віконце” у зовнішній світ опинилося під загрозою. Днями людям повідомили про закриття відділення з 14 грудня, хоча офіційної інформації на сайті чи в соціальних мережах компанії не з’являлося.
Після численних дзвінків на гарячу лінію стало відомо, що роботу відділення у Святогірську продовжили щонайменше до 21 грудня. Для відправлення та отримання посилок жителі зможуть користуватися відділеннями в Слов’янську та Ізюмі, але багатьом це стане недоступним через відсутність власного транспорту та автобусного сполучення.
Криза безхатніх тварин
Окремою гострою проблемою стала ситуація з безхатніми тваринами, яких у місті дуже багато. До війни у Святогірську та громаді волонтери проводили гуманний контроль популяції — стерилізацію та вакцинацію. Однак через постійні обстріли та небезпеку ця діяльність повністю припинилася.
За останні пів року кількість тварин значно зросла. Частина з них тікає із зони бойових дій, що поступово наближається, інших покинули власники під час евакуації. Волонтери більше не можуть системно займатися контролем популяції, однак окремі мешканці й далі підгодовують та доглядають безпритульних тварин.
Що тримає людей у Святогірську?
Попри постійну загрозу та регулярні заклики до евакуації, багато людей відмовляються виїжджати. Серед головних причин — почуття відповідальності за рідне місто, небажання залишати тварин, а також відсутність фінансових можливостей облаштуватися в іншому місці. Дехто пояснює своє рішення тим, що не бачить сенсу їхати, адже, за їхніми словами, “гатять по всій території України й безпечних міст немає”.
Мешканці Святогірська говорять про одне й те саме — бажання миру, спокою та можливості планувати майбутнє. Вони не втрачають надії й вірять, що “щось станеться, що війна закінчиться”, покладаючись на військових і, як кажуть самі, на диво.
Для тих, хто наважиться виїхати
За даними Святогірської МВА, з 24 лютого 2022 року по теперішній час із громади евакуювалися понад 8,5 тисяч осіб. Перевезення зараз здійснюють благодійні організації та волонтери, зокрема й за допомогою броньованого автотранспорту, адже дороги прострілюються ворожими дронами.
Подати заявку на евакуацію можна за телефонами: +380-95-391-61-88, +380-99-728-90-78.