Дослідники з’ясували, що мозок створює кілька копій спогадів, що дає йому змогу регулювати їхню зміну з плином часу.
Спогади розвиваються протягом усього життя людини, змінюючись у міру того, як вона дізнається і переживає щось нове, і коли вона знову і знову прокручує спогад. А потім спогади погіршуються з віком, пише Livescience.
Раніше вчені вважали, що ця пластичність є результатом змін у клітинах мозку, які від початку кодують пам’ять, і вони вважали, що ці клітини зберігають тільки одну копію кожного спогаду в мозку. Однак нове дослідження припускає, що це може бути не так.
Вчені виявили, що, наприклад, у гризунів мозок зберігає щонайменше три копії даного спогаду, кодуючи його в декількох місцях органу.
Ці копії кодуються різними групами нейронів у гіпокампі, ділянці мозку, критично важливій для навчання і пам’яті. Копії розрізняються за часом їхнього створення, тривалістю їхнього існування та ступенем їхньої змінюваності з плином часу.
У новому дослідженні вчені показали, що, коли миші кодують нові спогади, вони спочатку створюють так звані ранні нейрони. Ці нейрони відповідають за зберігання довгострокової копії пам’яті, яка спочатку слабка, але з часом міцнішає.
Потім ідуть нейрони середнього рівня, які від початку більш стабільні, за ними йдуть пізно народжені нейрони, які від самого початку кодують дуже сильні копії пам’яті. Однак ця сила з часом слабшає.
Те, як ці три групи нейронів працюють у різних часових масштабах, може допомогти пояснити, як мозок регулює спогади з плином часу, припустили автори дослідження. Однак досі незрозуміло, як саме ці нейрони взаємодіють один з одним, щоб сприяти цьому, розповів співавтор дослідження Флавіо Донато, доцент кафедри нейробіології Базельського університету в Швейцарії.
Примітно, що спогади, що зберігаються в пізнонароджених нейронах, були більш пластичними, ніж спогади ранніх нейронів, виявила група вчених. Це свідчить про те, що на початку формування пам’яті – коли головні ранонароджені нейрони – збережена інформація залишається доволі стабільною з плином часу, в той час як спогади, що зберігаються пізніше, легше спотворюються новою інформацією.
Це відкриття може призвести до розробки нових методів лікування певних розладів, сказав Донато. Наприклад, за посттравматичного стресового розладу люди відчувають нав’язливі спогади, тобто небажані, тривожні спогади про травмувальну подію. Можливо, можна розробити препарат, який переважно активує пізнонароджені нейрони, які є більш пластичними і, отже, більш сприйнятливими до психотерапії, сказав він.
У випадку людей із втратою пам’яті через недоумство, тим часом, інший тип препарату може стимулювати активність ранніх нейронів, чиї дані зберігаються сильніше. Загалом, такі методи лікування будуть маніпулювати властивостями пам’яті, вибираючи, який тип нейрона використовується для її кодування в мозку, пояснив Донато.
“Тепер у нас є біологічні точки входу для модуляції пластичності пам’яті таким чином, що це може дозволити нам підштовхнути її до більшої або меншої пластичності, щоб зберегти її або, по суті, переписати”, – прокоментував Донато.
