Українцям порадили, як уберегтися від вибухонебезпечних предметів

Близько 300 тисяч квадратних кілометрів території України (включно із тимчасово захопленими) забруднено вибухонебезпечними предметами (ВНП). Це приблизно дорівнює площі Італії.

Сьогодні натрапити на вибухонебезпечні предмети, снаряди та боєприпаси можна в районах, де велись або ведуться активні бойові дії, де відбувались обстріли чи будь-яка військова активність.

Ми зібрали рекомендації Сил підтримки Збройних Сил України, ДСНС та вибухотехнічної служби МВС, як вберегтися від вибухонебезпечних предметів.

Місця, де будь-хто може натрапити на вибухонебезпечні предмети

• покинуті будинки;
• вулиці;
• поля, ліса, на узбіччя доріг;
• пошкоджена бойова техніка окупантів;
• окопи, траншеї та інші фортифікаційні споруди;
• вирви від розривів, руїни будівель;
• покинуті автомобілі;
• побутова техніка (пральні машинки тощо).

Як бачимо, жодне з місць, де побували окупанти, не може бути безпечним. За інформацією представників ЗСУ, снаряди часто-густо знаходять на полях, міни — на транспортних розв’язках, об’єктах промисловості та енергетики, а «сигналки» і розтяжки здебільшого росіяни ставили у тих місцях, де вони затримувались та стояли більш-менш стаціонарно.

У МВС неодноразово повідомляли, що ворог цинічно встановлює міни-пастки в найнесподіваніших місцях. Вибухонебезпечні предмети знаходили у ліжках, шафах, на дитячих майданчиках тощо.

У населених пунктах, що були окуповані російськими загарбниками, діти не повинні пересуватися самостійно навіть знайомими вулицями та маршрутами. Їх дуже важливо попередити, щоб у жодному разі не чіпали покинутих предметів, схожих на іграшки, канцелярські товари — кулькові ручки, пенали тощо.

Також і дітям, і дорослим слід звертати увагу на ознаки замінованих територій: сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: «НЕБЕЗПЕЧНО, МІНИ!», DANGER MINES! або «ВНИМАНИЕ, МИНЫ!».

Що потрібно робити у випадку виявлення вибухонебезпечного або підозрілого предмета

• не намагайтеся доторкнутися (рукою, ногою чи іншим предметом), пересунути, підняти або знешкодити негативний предмет;
• не чіпайте покинуту техніку;
• не пробуйте знешкодити пристрій самостійно;
• не користуйтеся засобами радіозв’язку чи телефонами поруч із предметом;
• не підпалюйте його, не розпалюйте багаття поряд;
• відійдіть на безпечну відстань, тримайте дистанцію від огляду предмета щонайменше 100 метрів;
• позначте місце, де розташований переконаний предмет палицями, одягом, камінням тощо;
• за можливості зробіть табличку з написом «МІНИ»;
• повідомте про небезпечну знахідку у відповідні служби.

Подзвонити можна телефоном на спецлінії ДСНС — 101 або Національної поліції — 102.

Крім того, про небезпечну знахідку можна повідомити місцеву адміністрацію, підрозділи ТрО, територіальний підрозділ ДСНС або Національної поліції. Заздалегідь поцікавтися їхніми номерами.

Фахівці прогнозують, що для повного розмінування може знадобитися від 5 до 10 років.

Міни-пастки можуть бути замасковані під:

• мобільні телефони;
• дитячі іграшки;
• валізи та сумки;
• коробки з гуманітарною допомогою;
• пачки цигарок;
• гаманці тощо.

Міни-пастки мають невеликий розмір, працюють за принципом розвантаження.

Протипіхотні фугасні міни:

• переважно встановлюються на поверхні або в товщі ґрунту та маскуються;
• спрацьовують під час натискання на них;
• мають корпус з пластику, датчики в мінах − це верхня її частина у вигляді диску або хрестовини (ПМН-2);
• можуть використовуватися разом із мінами-пастками;
• деякі міни (дистанційного мінування ПФМ-1С) споряджаються механізмами самоліквідації. ПФМ-1, або, як її називають, «пелюстка» — заборонена міжнародними конвенціями міна має яскравий колір, тож діти думають, що це іграшка і намагаються її підняти.