Запали свічку пам’яті о 16:00: в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів
27 листопада, у четверту суботу місяця, в Україні вшановують День пам’яті жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили три голодомори. Сьогодні згадують жертв голодоморів 1921-22, 1932-33 та 1946-47 років. За деякими оцінками, голодом закатовано від 7 до 10 млн українців.
7 листопада Київ, як і вся країна, вшанує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років – геноциду Українського народу – та масових голодів 1921–1923 та 1946–1947 років. Про це повідомляє пресслужба Київської міської держадміністрації.
О 16:00 27 листопада буде оголошено хвилину мовчання на вшанування пам’яті жертв голодоморів, а також проведено загальноукраїнську акцію «Засвіти свічку». У цей час кожен охочий може долучитися до вшанування закатованих голодом співвітчизників та встановити свічку на підвіконні. Акція є виявом скорботи за жертвами і віри у те, що в майбутньому подібні трагедії не повторяться.
Також приспустять Державний Прапор України на будинках органів державної влади, органів місцевого самоврядування державних підприємств, а також установ і організацій всіх форм власності та інших об’єктах. Буде обмежено проведення заходів розважального змісту та внесуть зміни до програм комунальних засобів масової інформації.
Відбудуться й церемонії покладання квітів, тематичних композицій, встановлюватимуть лампадки та символічні атрибути до пам’ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів.
Традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував американський історик Джеймс Мейс, який у 1986‒1987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Слова історика нині можна прочитати на стіні Зали пам’яті музею.
«Україна належить до тих країн, які у своєму підтоталітарному минулому пережили одну з найбільших трагедій в історії цивілізації – геноцид».
Український народ у скорботі схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодоморів, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. На жаль, відходять у небуття свідки тих трагічних подій, а тому варто робити все, щоби нащадки знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті заради того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.