Чому, говорячи про східну та західну Україну, ви підспівуєте російській пропаганді
Вже не вперше нашим громадянам намагаються пояснити, що вживання визначень «східна та західна Україна» є прямим транслюванням наративів російської пропаганди. Це не має жодного відношення до географічного розташування областей, цей меседж ворога спрямований на розділення та протиставлення українців!
Розглянемо детальніше, коли у нашому інформаційному просторі з’явилися ці наративи.
Перша масштабна російська ІПСО з розділення українців на сорти
Тенденція відокремлювати західні регіони України існувала ще в радянські часи, але найбільш активно цей наратив почали використовувати під час президентської кампанії 2004 року з подачі російських політтехнологів, які працювали на кандидата Віктора Януковича. Саме тоді з’явилися шокуючі багатьох агітки, де українці були поділені на сорти за місцем проживання. Ця картинка поширювалася у друкованому вигляді, на білбордах і телебаченні й була одним з методів дискредитації кандидата у президенти Віктора Ющенка.
На жаль, пропагандистський меседж про умовне поділення українців на сорти, а самої України на схід та захід, продемонстрував неабияку ефективність за роки існування та дійсно вплинув на уявлення громадян про різні частини країни. Попри десятий рік російської агресії, досі можна зустріти такі формулювання, як «Західна Україна» або «Східна Україна». Опис частини однієї країни подібним чином та ще й написанням розташування з великої літери, вкорінює думку про те, що в межах однієї України існують дві окремі незалежні території.
Як російська пропаганда працювала на розбрат українців у період агресії 2014 – 2021 року
Як ми пам’ятаємо, збройну агресію проти України російська федерація розпочала ще у лютому 2014 року, коли її війська окупували Крим. З березня агресор залучає сили для окупації східних і південних регіонів, де проросійські настрої, завдяки масованій пропаганді, були досить сильними. У більшості областей ці спроби спільними зусиллями народу та владних структур вдалося зупинити, але 12 квітня 2014 року кардинально змінило картину світу для багатьох українців.
У той день російські терористи під керівництвом російського офіцера Ігоря Гіркіна, що ховався під псевдонімом Стрєлков, захопили місто Слов’янськ на Донеччині. А вже 14 квітня розпочалася оголошена українським урядом Антитерористична операція (АТО), яку 30 квітня 2018 року змінила Операція Об’єднаних сил (ООС), що протривала до повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року. На боротьбу із загарбниками та проросійськими бойовиками стали українські збройні сили та добровольці з усієї країни.
Тікаючи від обстрілів, рятуючи свої життя від окупантів, що на захоплених територіях розгорнули полювання за українськими патріотами, на вільні території почали приїжджати жителі міст і сіл Донеччини та Луганщини. Російська пропаганда й тут вхопилася за можливість посіяти розбрат між українцями, апелюючи до їхньої територіальної приналежності.
Страшні історії про переселенців зі сходу. Хто з нас не чув або не читав у соцмережах у 2014-2015 роках емоційні розповіді про невдячних переселенців? Найбільш поширеними були історії, в яких переселенці з Донеччини чи Луганщини, скориставшись добротою та гостинністю людей із західних областей, позабирали все більш-менш цінне майно господарів, натомість залишивши на дзеркалі напис губною помадою, як вони ненавидять «бандерівців». Або залишали увімкненим газ, що мало призвести до пожежі.
Також досить активно поширювалася історія про дитину, яка на запитання «де твій тато?» відповідала що він «вбиває укропів». Примітно, що подібні оповідки з’являлися циклічно, отримували багато поширень у соцмережах і обурених коментарів. У них змінювалися лише назви населених пунктів і областей та стать і вік дитини.
Чи досягли росіяни такими вкидами якихось результатів? Можна впевнено стверджувати, що якийсь відсоток українців сприймав все це за правду. Немало було випадків, коли переселенцям відмовляли в оренді житла, почувши, що вони з Донецької або Луганської областей. І це було поширено в усіх регіонах України: і у західних, і в центральних, навіть у східних.
Але варто зазначити, що більшість українців, незалежно від місця проживання, усіма силами допомагали своїм співгромадянам, які через військові дії чи окупацію втратили дім.
Загиблі в АТО. Ще одним наративом, який поширювали російські пропагандисти, було питання, з якого регіону найбільше військових загинуло в АТО. «Чому наші хлопці гинуть за східняків?» – таке запитання досить часто можна було почути від жителів західних регіонів у період двох перших років АТО.
Як не дивно, але деякі люди не розуміли, що насправді йде битва не за Донбас, а за всю Україну. Дехто, на жаль, цього не зрозумів і після повномасштабного вторгнення.
Яка ж картина із загиблими військовими з різних областей була у ті роки насправді? У січні 2015 року журналіст Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднив таблицю з офіційними втратами по областях. Так, згідно з наведеними даними, за час АТО у східній Україні загинуло 190 бійців з Дніпропетровщини, 104 військових – з Київщини, 103 бійці – з Львівщини.
У таблиці дійсно вказана незначна кількість полеглих захисників із захоплених ворогом східних регіонів. Але варто враховувати, що ці дані стосуються лише тих, хто офіційно був призваний до війська. Скільки добровольців з Луганщини та Донеччини воювало на той час, статистика не вказує.
Також варто врахувати той нюанс, що через окупацію більшість архівів державних установ Донецької та Луганської областей не встигли вивезти, й вони перестали бути доступними. Й саме через це чоловікам-переселенцям відмовляли у мобілізації та постановці на облік у військкоматах.
Як російська пропаганда розпалює протистояння між українцями зі сходу та заходу під час повномасштабного вторгнення
Після широкомасштабного вторгнення російської армії в Україну наприкінці лютого 2022 року під приціл російської пропаганди спочатку втрапили жителі західних областей.
«Западенці наживаються на оренді житла». Масове вимушене переселення людей зі сходу та півдня країни на захід спричинило дуже велике зростання цін на оренду житла. Спрацювали ринкові закони щодо попиту й пропозиції: у березні 2022 року збільшення починалося від 10% і досягало подекуди 80%. Але з часом ситуація трохи стабілізувалася, хоча на західній частині країни досі оренда залишається дорожчою, ніж була до 24 лютого 2022 року. Оскільки західні області вважаються відносним тилом, там суттєво збільшилася кількість населення та переїхало багато бізнесів. Це й стало черговим приводом для розпалювання росіянами ворожнечі серед українців. Навіть сьогодні можна знайти статті, які описують, як «злі западенці» наживаються на своїх же співгромадянах.
Знову ж таки, не варто забувати про великий волонтерський рух, спрямований на підтримку внутрішньо переміщених осіб, який діє на заході країни. Львів, наприклад, входить у десятку міст, які за дослідженням руху «Чесно» прийняли значну кількість ВПО.
Але про допомогу переселенцям на заході пропагандистам не вигідно згадувати. Адже це вкладається у їхню картину про друго- чи третьосортність мешканців сходу в очах інших областей України та із намаганням знелюдити мешканців заходу.
Чоловіки-переселенці не воюють, а пиячать і розважаються у більш спокійних регіонах. Російські пропагандисти продовжують сіяти розбрат, концентруючи фокус уваги на деяких негативних випадках і роздмухуючи їх до масштабного явища. Розмови про невдячних переселенців як зі східних, так і центральних областей, які шикують, влаштовуючи гучні вечірки, роз’їжджають на дорогих позашляховиках і зневажливо ставляться до місцевих періодично спалахують на просторах інформаційних мереж та електронних ЗМІ.
Досить часто приводом для таких публікацій є не реальні події, а дописи з російських інтернет-ресурсів, які через ланцюжок сайтів-сміттярок вкидують в український інформаційний простір. Такий підхід також спрямований на виклик емоцій у читачів і відключення критичного мислення.
У війні винні жителі східних областей, бо вони голосували на псевдореферендумах і відмовлялися говорити українською. Ще один досить поширений меседж російських пропагандистів, покликаний перекласти вину за війну з країни-агресора на українців. Тому, перш ніж оголосити когось причиною російського вторгнення, згадайте усі події, які йому передували, поцікавтеся нашою історією, яка просякнута намаганнями росіян ще з часів імперії знищити Україну як державу.
Ми згадали лише про найпоширеніші наративи російської пропаганди, що покликані вбити клин між українцями з різних регіонів. Як ви змогли побачити, пропагандистська машина агресора не зупинялася ні на мить впродовж вже майже 20 років. Не зупиниться вона й зараз, хоча над розвінчанням цих меседжів працює зараз купа людей та організацій як в Україні, так і за кордоном.
Для того, щоб розрізняти російську пропаганду від реальних подій рекомендуємо прочитати нашу статтю «Як не потрапити на гачок російських ІПСО та фейків».
